Облаштовуючи прибудинкову територію, багато домовласників не поспішають звертатися до послуг ландшафтного дизайнера. Непрофесіоналу може здатися, що йому під силу самому виконати всі роботи з облагороджування ділянки. Але через відсутність досвіду багатьох тут чекає розчарування. Підхід до ландшафтного проектування повинен бути системним, і тому сьогодні ми розповімо, за якими принципами краще проводити зміни садового ландшафту
Одна з найбільш частих помилок, що зустрічаються в аматорському ландшафтному проектуванні, – слідування власним емоціям і фантазіям. Для багатьох садовий ландшафт являє собою якийсь простір для сміливих експериментів, де можна висаджувати екзотичні рослини і створювати цікаві ландшафтні об’єкти.
Але тяга до експериментів та інновацій часто закінчується невдачею. Дерева і чагарники, висаджені без урахування рекомендованих відстаней, починають пригнічувати один одного; комунікації, прокладені без плану висадки рослин, доводиться перекладати; схема доріжок і майданчиків, складена без урахування потреб усіх мешканців будинку, виявляється неефективною.
Проектуючи ландшафт, звичайно ж, потрібно орієнтуватися на індивідуальні переваги і власні ідеї. Але втілювати їх слід обережно, уважно оцінюючи раціональність і затребуваність тих чи інших рішень.
Принцип №1. Загальна концепція і стиль саду
В основі гармонійного ландшафтного проекту обов’язково лежить цілісна ідея. Причому рослини, малі архітектурні форми та садові будівлі повинні бути грамотно розміщені по відношенню не тільки один до одного, але і до головного ландшафтного об’єкту – котеджу. Саме тому найкращим вважається варіант початкового проектування ландшафту на етапі будівництва будинку. Дуже важливо, щоб стилістика і зовнішній вигляд садових і ландшафтних об’єктів поєднувалася з екстер’єром будівлі.
Сам сад або його ділянки зазвичай оформляють в одному з двох найбільш використовуваних стилів – класичному (регулярному) французькому або вільному (пейзажному) англійському.
- Регулярні сади частіше облаштовують на великих ділянках, а також в парадних зонах ділянок меншого розміру. Такі проекти відрізняє наявність осьової симетрії і дзеркальних рішень в рукотворному ландшафті; велика кількість прямих, рівних і чітких ліній доріжок, посадок і садових об’єктів; розміщення в саду солідних фонтанів, визнав, скульптур і т.д. Такий сад передбачає облаштування об’ємних вільних просторів і розміщення на ділянці масивних форм.
- Пейзажні сади підходять для будь-яких ділянок, і їх можна ефективно втілити на невеликих просторах. Тут вітається максимальне повторення в судовому ландшафті природної краси природи. Доріжки і ландшафтні об’єкти (альпінарії, ставки і т.д.) утворюються вигнутими і кривими лініями, рослини висаджують по вільній схемі, без принципів симетрії. Створення та догляд за пейзажним садом набагато простіше розробки та вирощування регулярного ландшафтного проекту.
Принцип №2. Створення видових точок і функціональних зон
Проектуючи садовий ландшафт, ділянку розбивають на окремі зони, призначення яких відрізняється. При цьому місце розташування садових просторів з різною функціональністю варто продумати з урахуванням потреб всіх членів сім’ї. Як мінімум виділяють такі зони:
- сад і город зазвичай розміщують в глибині ділянки, по можливості з південного боку від будинку;
- зону відпочинку і житлову зону розташовують поблизу від будинку, наприклад, біля вікон вітальні, в захищеному від прямого південного сонця і північного вітру місці;
- господарський і технічний блок частіше розташовують з північного боку, в затишному місці на задньому дворі або біля в’їзду на ділянку.
Крім функціональних зон в саду намагаються виділити фокусні точки з красивими об’єктами, що привертають увагу природним чином. Це можуть бути клумби, водойми, малі архітектурні форми, рослини. Також на плані саду відзначають видові місця, звідки зручно насолоджуватися навколишнім або садовим пейзажем.
Межі окремих зон в саду оформляють бордюрами, огорожами і доріжками. А на видових місцях розташовують зручні елементи садових меблів – лави або гойдалки.
Принцип №3. Візуальне поєднання елементів
Крім загальної концепції, єдиного стилю саду і наявності фокусних і видових точок важливо домогтися візуальної гармонії окремих рослин і садових об’єктів. Дерева, чагарники і малі архітектурні форми повинні зовні поєднуватися між собою.
- Величина, геометрія і форма ландшафтних об’єктів і садових композицій повинна не тільки не викликати візуального дисонансу, а й підтримувати і врівноважувати один одного. Важливо, щоб не було перекосу в сторону тільки низьких або тільки високих рішень. Сорти дерев з кулястою кроною можна доповнити округлими формами клумб і квітників. Лінійні рішення у вигляді прямих бордюрів або доріжок – співвіднести з варіантами, скажімо, подовжених пергол і т.д.
- Відтінки і фактури рослин і садових декорацій теж повинні поєднуватися. Причому гармонія поєднуваних або контрастних садових фарб має бути присутня протягом всього року, а не тільки в період бурхливого весняного цвітіння.
Принцип №4. Врахування вимог природного середовища
Будь-яка зміна ландшафту повинна бути осмисленим поліпшенням існуючих природних умов. Рослини в саду слід висаджувати з урахуванням характеристик місцевого клімату і умов грунту. Старі рослини не потрібно поспішно викорчовувати, а краще облагородити і омолодити.
Ландшафтні об’єкти потрібно розташовувати в найбільш підходящих для цього місцях, з мінімальним переміщенням грунту і без трудомістких земляних робіт. Природну низину можна переробити в штучну водойму, пагорб або насип – перетворити в альпінарій, схил – прикрасити терасами, підпірними стінками і сходами.
У роботах слід дотримуватися поступовості та черговості. Після завершення будівництва будинку зазвичай проводять загальне розбиття території і виділяють окремі садові зони і фокусні точки, потім виконують висадку рослин по готовій схемі і лише на завершальному етапі прокладають комунікації та доріжки.
Джерело: eurohouse.ua