Правила реєстрації нерухомості знову змінилися

Набрала чинності нова редакція Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, пише газета “Експрес”.
– Чинний порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно діє з 1 січня 2016 року, проте вже за останні два місяці був двічі модернізований — у серпні та вересні, — каже юрист адвокатської фірми Євген Власов. — Найперше, прописаний механізм реєстрації втраченого чи пошкодженого свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомості, який був зареєстровний до 1 січня 2013 року згідно чинного на той момент законодавства. У цьому випадку для реєстрації необхідно подати копію втраченого  (пошкодженого) документа, а також оголошення в друкованих ЗМІ за місцем розташування нерухомості, де має бути вказано назву документа, його номер і дату видачі, а також — на чиє ім’я виданий і яким органом.
— Які ще зміни передбачені новим порядком?
— Вересневі нововведення стосуються обов’язку державних реєстраторів перед проведенням реєстраційних дій перевіряти реєстр судових рішень щодо конкретного об’єкту. Це пов’язано з тим, що були непоодинокі випадки, коли при наявності судових рішень вчинялися певні реєстраційні дії. Люди скаржилися, тому влада вирішила зняти напругу.
Але, на жаль, на практиці відомості в судовому реєстрі не завжди оновлюються досить швидко, тому може виникнути ситуація, коли в реєстрі текст судового рішення ще не з’явився, і у реєстратора не  буде формальних підстав для проведення дії, хоча фактично таке  рішення існує.
— Чи правда, що зареєструвати право власності на нерухомість померлої людини можна тепер на основі заяви спадкоємця?
— Так. Для реєстрації подаються документи, які підтверджують набуття спадкоємцем права власності на нерухомість, витяг зі Спадкового реєстру про наявність відкритої спадкової справи та документ, який містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом або уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування.
Оновлений порядок не оминув проблему реєстрації права власності на нерухоме майно спадкоємцем. Однак серед документів, необхідних для реєстраційних дій, міститься і свідоцтво на спадщину, яке, по суті, не може бути видане нотаріусом або сільрадою, якщо у спадкодавця (померлого) не було підтвердження права власності на майно, що передається в спадок. Отже, порядок не вирішив остаточно цієї проблеми, яка особливо актуальна для сільської місцевості. Тобто, щоб вступити у спадщину, люди й надалі будуть змушені звертатися в суди, аби довести право власності тих осіб, які померли.
Леся ЯСИНЧУК