Шершні зробили з “Ніссана”… перевалочну базу

Останні кілька днів 32-річний будівельник зі села Дроговижа Любомир Клименко перед вранішнім виїздом на роботу помічає дивну річ. На його легковик «Ніссан», який стоїть на вулиці, хтось насипає гірку подрібненої стружки із дерева. Тільки змете її, а наступного ранку картина повторюється…

— Ніяк не міг зрозуміти, звід­ки та стружка береться, — каже пан Любомир. — Таке враження, що хтось бере жменю столяр­них відходів і притрушує ними машину. А оце недавно, повер­нувшись із грибів, помітив, що на двометровому стовбурі ста­рої грушки, яку зрізали недав­но (використають його як опо­ру для винограду), орудують шершні. Прогризли кору, виї­дають серцевину. По шматочку відламують деревину і метрів за 15 відносять її на моє авто…

Щоб виселити шершнів, гос­подар забив кілок в утворений отвір, А вони, кмітливці, обгриз­ли його довкола і зробили но­вий вхід…

Розгадати поведінку шершнів «Високий Замок» попросив ен­томолога, молодшого науко­вого співробітника Державно­го природознавчого музею у Львові Ірину Коновалову.

— Шершні — дуже розумні, практичні комахи, — каже вона. — Імовірно, використовують ма­шину як перевалочну базу для своїх «матеріалів» під майбут­нє будівництво в іншому місці. Якби авто було старим, поби­тим, нерухомим, стояло б як не­потріб у дворі, вони би залюбки ним скористалися для спору­дження своєї хатки-кокона.

Науковець розповіла й інші цікаві подробиці із життя шерш­нів. За її словами, на відкритому просторі ці комахи не будуються — обирають місце, яке захисти­ло б їх від опадів і вітру. Це може бути похила стіна, дашок, ду­пло, горище, нора або інша по­рожнина у землі.

З чого шершні будують свої гнізда? Гризуть і пережовують напівтрухляву деревину (на­приклад, старі паркани, балки дерев’яної хати), а потім змо­чують сировину своєю сли­ною-цементом і роблять мале­сенький, завбільшки з міліметр, клаптик сірого паперу. Дуже схожий на обгортки, в які у ра­дянські часи загортали масло, ковбасу, халву, інші продукти.

Шершні зліплюють ці шма­точки паперу один до одного як мозаїку. У нашому випадку, вони зробили з автомобіля зруч­ний для себе проміжний пункт-склад, щоб потім зручніше було переносити сировину до місця будівництва свого кокона. Руй­нують в одному місці, а будують в іншому…

— Чи треба боятися шершнів?

— Якщо їх не дратувати, вони вас не помічатимуть, — продо­вжує пані Ірина. — А якщо шерш­ня зачепити, прив’яжеться до вас, почне вивчати. Не можна махати руками на шершнів, во­ювати з ними. Не треба прово­кувати цих комах на радикальну відповідь. Шершень не жалить «з наскоку». Спочатку підлітає до невідомого об’єкта, який поводиться надто енергійно (це може бути як людина, так і пес — реагують на крупну фігуру поблизу свого житла). Коли по­чинаються якісь випади в їхній бік, шершні беруться досліджу­вати «що за тип на них зазіхає». Комахи з шумом літатимуть до­вкола цього об’єкта, як дро­ни…

Що робити, якщо шершні вже виявили до вас інтерес? Слід потихеньку, без поспіху, при­тиснути руки до себе, не маха­ти ними. І поволі піти геть з того місця. Шершні відстануть від вас.

Якщо ж почати з’ясовувати з ними стосунки, комахи можуть покусати вас. Це неприємно. Ін­коли траплялися фатальні на­слідки. Тому краще не дратува­ти шершнів.

Ви здивуєтеся, але ці ство­ріння вкрай потрібні приро­ді. Усіх своїх нащадків вони го­дують не (як бджоли) медом і пилком, а комахами. Шерш­ні полюють на них. Збирають із саду-городу шкідливих гусе­ниць, мух, метеликів, обрізають їм ноги, крила і роблять «фарш» для своїх дітей. Тим самим під­тримують у природі оптималь­ний баланс, виступають «са­нітарами». Так само, до речі, поводяться оси, теж комахи-м’ясоїди.

Шершнів називають «соціаль­ними» комахами. Усім їхнім ко­лективом керує матка. Робить це за допомогою всяких знаків, звуків і виділення запахів-фе­ромонів. Матка шершня тримає своїх дітей у покорі, щоб вони не бунтували. Працюють усі ра­зом. Не кривдять одне одного. Якщо хтось із сім’ї шершнів по­бачив якусь небезпеку, то видає певний звук, на який з гнізда злі­таються всі товариші — всі разом вони боронитимуть свою оселю.

До речі, шершні добре запам’ятовують людей. Якщо бачать певних осіб щодня і пе­реконуються, що вони — не во­роги, звикають до них. Але це не означає, що можна підійти до цих комах впритул і дратувати їх. З агресією вони не змирять­ся…

Джерело: wz.lviv.ua