Типи теплої підлоги в дерев’яному будинку. Монтаж
У дерев’яному будинку можна встановити будь-яку систему опалення. У цьому плані не існує обмежень. Але в більшості випадків основним джерелом обігріву зрубів служить твердопаливний або газовий котел. Як допоміжний спосіб для опалення приміщень застосовують пристрій теплої підлоги.
У цій статті розповімо про типи теплої підлоги, спосіб їх монтажу та який із них краще обрати для будинку з бруса.
Існує два різновиди системи теплої підлоги: водяна та електрична. Давайте детальніше розглянемо кожен. Це допоможе Вам обрати оптимальний варіант для свого житла.
Водяна тепла підлога
Водяну теплу підлогувважають оптимальним типом обігріву зрубів. Вона складається з труб, які здебільшого укладають по бетонній стяжці. По них циркулює теплоносій, що віддає своє тепло підлоговому покриттю.
Переваги водяної теплої підлоги:
- Ефективність;
- Економність (дозволяє знизити витрати на опалення до 15%);
- Пожежна безпека (не перевантажує електромережу);
- Ергономічність (усі елементи приховані під підлоговим покриттям, тому не займають місця в кімнаті та зовсім не псують її зовнішній вигляд);
- Рівномірне прогрівання всієї поверхні підлоги;
- Не знижує вологості повітря;
- Не створює конвекційних потоків;
- Простота і зручність в експлуатації.
Завдяки своїм особливостям, водяна тепла підлога забезпечить комфортні умови для проживання.
Монтаж водяної теплої підлоги
Зазвичай теплу підлогу встановлюють на першому поверсі. Основою для її монтажу може бути дерев’яне перекриття або цементно-піщана чорнова стяжка. Останній варіант вважають оптимальним і найбільш енергоефективним рішенням, оскільки камінь – хороший провідник тепла.
Послідовність виконання робіт:
- Гідроізоляція.
Під час експлуатації пристрою теплої підлоги, на поверхні бетонного перекриття буде утворюватися конденсат. Щоби захистити утеплювач від негативного впливу вологи, застосовують гідроізоляційну плівку або мембрану. Її настеляють безпосередньо по цементно-піщаній чорновій стяжці. Якщо площа кімнати невелика, рекомендують використовувати суцільне полотно гідроізоляції. Якщо такої змоги немає, тоді мембрану укладають шарами, з напуском у 8-10 см. Усі стики надійно проклеюють металізованим скотчем. - Утеплювач – не дозволяє теплу тікати вниз. З цією метою використовуємо шар пінополістеролу товщиною 50 мм.
- Пароізоляція – одночасно виконує декілька функцій:
- Знижує тепловтрати
- Сприяє рівномірному розподілу тепла, що надходить від труб
- Захищає утеплювач від потрапляння пари та конденсату, що проникають під підлогове покриття від житлових приміщень.В якості пароізоляції для теплої підлоги застосовують фольговані алюмінієві плівки. На їхню поверхню нанесена спеціальна розмітка у вигляді сітки з кроком 5 або 10 см. Таке рішення суттєво спростить процес монтажу труб.Завдяки фольгованій поверхні, тепло буде відбиватися вгору (до житлових приміщень), а не тікатиме через підлогу.
- Демпферна стрічка.
При нагріванні теплої підлоги, стяжка буде збільшуватися в об’ємі. Щоби бетонне перекриття не потріскало, вздовж стін клеять спеціальну демпферну стрічку. Її призначення – компенсувати ці процеси. - Монтаж труб.Головний елемент теплої підлоги – труби, по яких циркулює теплоносій (переважно вода, інколи – антифриз). Їх кріплять до пароізоляційної плівки за допомогою спеціальних тримачів.Труби для водяної теплої підлоги виготовляють із різних матеріалів. Найпопулярніші з них – поліпропілен і металопластик. У плані співвідношення «ціна-якість», найкращим рішенням буде останній варіант. Металопластикова труба легше гнеться, тому дозволяє простіше здійснити монтаж.
- Схема монтажу водяної підлоги залежить від типу та площі приміщення, кількості зовнішніх стін тощо. Зазвичай труби прокладають змійкою чи спіраллю. Останній спосіб складніший у плані монтажу і водночас набагато ефективніший, оскільки дозволяє здійснити максимально рівномірний прогрів підлоги.При монтажі водяної теплої підлоги роблять відступ від стін на 30-40 см. Стандартна відстань між трубами – 15 см. Біля зовнішніх стін холодніше, тому в таких місцях крок зменшують до 10 см.Важливо стежити за довжиною контурів! Розмір одного елемента не повинен перевищувати 100 метрів. Відповідно, в приміщеннях площею понад 40 м2, тепла підлога повинна мати декілька контурів. Якщо знехтувати цим правилом, робота системи буде неефективною, оскільки нагріта вода ставатиме холодною вже на півшляху.Усі контури повинні бути суцільними, без спаювань і заломів!На завершення, труби теплої підлоги підключають до центральної системи опалення або окремого котла. Щоби перевірити працездатність системи, здійснюють її контрольний запуск.
- Облаштуваня основи під декоративну плитку. На цьому етапі ми виконуємо суху стяжку товщиною 5 см.
- Монтаж фінішного покриття – можна вибрати будь-який тип чистової підлоги. Однак матеріал повинен володіти стійкістю до нагрівання. Як правило, для пристрою теплої підлоги використовують керамічну плитку. Це простий і водночас дуже практичний варіант.
Важливо!
- Пристрій водяної теплої підлоги має велику вагу. Тому перед початком монтажних робіт потрібно розрахувати навантаження на перекриття.
- Товщина «пирога» водяної теплої підлоги становить мінімум 15 см. Щоби уникнути перепадів висот у будинку, цей момент варто враховувати ще на етапі проектування житла.
- Обов’язково складіть план монтажу труб, щоби не підігрівати непотрібні ділянки під меблями та сантехнікою. Ця схема також знадобиться під час виконання ремонтних робіт, щоби знати в яких місцях можна сверлити підлогу.
Електрична тепла підлога
Порівняно з водяними системами підігріву підлоги, електричні мають меншу вагу та товщину «пирога».
Існує декілька різновидів електричної теплої підлоги:
- Система електрокабелів (призначена виключно для монтажу на першому поверсі, по бетонній стяжці. Має вигляд електрокабелів, що продаються мотками або прикріпленими до спеціальної сітки. Звичайно, що другий варіант значно зручніший у плані монтажу, оскільки Вам залишиться лише розстелити готові мати по бетонній основі);
- Плівкова електропідлога (тонка щільна плівка, що містить нагрівальні елементи. Підходить для монтажу на міжповерхових перекриттях. Не потребує влаштування бетонної стяжки);
- Інфрачервоний підігрів (порівняно з іншими типами електропідігріву підлог, цей варіант вважають найкращим для будинків з бруса. Однак, варто бути уважним при виборі чистового підлогового покриття, оскільки не кожне з них здатне витримати надмірний нагрів інфрачервоними променями);
Укладання електричної теплої підлоги здійснюється аналогічно водяній. Однак, через суттєві недоліки, цей тип підігріву менш популярний.
Недоліки електричної теплої підлоги:
1. Споживання великої кількості електроенергії. Перед монтажем електричної теплої підлоги, обов’язково потрібно розрахувати навантаження на електролінії будинку. Відсутність необхідного запасу потужності може спричинити перевантаження електромереж. Як наслідок – поломки системи і навіть коротке замикання.
2. Небезпечність (при неправильному монтажі, існує ризик короткого замикання та загорання електричного контуру);
3. Дорожнеча (суттєвий розхід і висока вартість електроенергії).
Отже, за умови правильного вибору і монтажу системи, тепла підлога створить у зрубі комфорт під час холодних пір року.