“Як проїхати на переправу?” Наші й кажуть: “Ви, хлопці, вже приїхали, виходьте”.
У складі групи українських військових були ексначальник Генштабу ЗСУ генерал Володимир Замана та його син Костянтин.
“У нас було завдання захопити одне село на околицях Ізюма. Коли ми прийшли, виявилося, що окупанти вже втекли звідти. Вони залишили багато техніки, десь 15 танків Т-80, купу озброєння та боєприпасів у підвалах школи і житлових будинків людей. Саме село було повністю знищене, тому було вирішено піднятися на висоту”, – розповіли військовослужбовці.
Армія РФ залишила після себе в Ізюмі та на його околицях руїни, безліч військової техніки й боєприпасів.
Армія РФ залишила після себе в Ізюмі та на його околицях руїни, безліч військової техніки й боєприпасів.
Вони вийшли на дорогу перед Ізюмом, а потім вирішили дійти до самого міста. Увесь цей час ніхто не розумів, як далеко перебувають росіяни.
“Ми до пуття тоді не знали, відійшли орки чи ні. Тільки потім дізналися, що вони були на переправі за 10 км від нас. Вони все покидали й за одну ніч утекли. Біля входу в місто ми побачили два “Гради” кинуті, боєприпасів до танків, артилерії купу. 9 вересня приблизно о 18.00 зайшли в Ізюм із півдня, перейшли річку й уже на тому березі приблизно за годину зустрілися з розвідротою 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, яка йшла з півночі”, – зазначили бійці.
Серед тих, хто увійшов до Ізюма, був ексначальник Генштабу ЗСУ Замана. За віком він не може служити, але як доброволець допомагає підрозділу, де служить його син. Він брав участь в організації групи й у її складі, разом зі спецпризначенцями та іншими добровольцями, вирушив до Ізюма.
“Смішна ситуація вийшла на нашому блокпості того дня. Їде БМП, наші зупиняють. Ті пригальмували і запитують: “Як проїхати на переправу?” У них поцікавилися: “А ви хто?” Вони називають номер мотострілецького полку. Наші й кажуть: “Ви, хлопці, вже приїхали, виходьте”. Так у нас опинилися двоє полонених і ще одна БМП”, – розповіли бійці.
За їхніми словами, російські солдати в Ізюмі займалися мародерством, залякували людей і використовували їхнє житло для зберігання боєприпасів.
“По всьому Ізюму ми побачили безліч залишених боєкомплектів до танків та артилерії. До того ж їх повно скрізь у підвалах житлових п’ятиповерхівок, у приватних будинках, у гаражах, у парках, у лісопосадках, просто на вулицях. Скрізь розкидані ящики зі снарядами. Росіяни відбирали в людей їхні речі, побутову техніку. У них пральні машини – це якийсь фетиш, мабуть. Крали холодильники, мікрохвильові печі”, – зазначили бійці.
У місті зовсім не було зв’язку. Щоб зателефонувати близьким, жителі Ізюма їздили на гору Кременець до пам’ятника – тільки в цьому місці можна було зловити мережу, пояснили військові.
“Телевежу в Ізюмі зруйновано, половини немає. Знесено приблизно 30 м вежі, цю частину відкинуло на будівлю на сотню метрів. Зв’язку не було, світла, води не було. Ми дивувалися, чому місцеві жителі з усього міста їздили до пам’ятника на горі. Виявляється, там єдине місце, де ловить телефон”, – казали військовослужбовці.
11 вересня на напівзруйнованій телевежі Костянтин Замана з побратимами із 49-го стрілецького батальйону встановили український прапор.