Як правильно сповідатися, щоб отримати легкість після сповіді

У чому каятися?
– Каятися слід, перш за все, в тому, що викриває совість. Найкраще сповідь будувати по Десяти заповідях Божих. Тобто під час сповіді спочатку говорити про те, чим ми згрішили проти Бога (це можуть бути гріхи невіри, маловір’я, забобони, божіння, клятви), а потім про гріхи проти ближніх (непошана, неувага до батьків, непослух їм, обман, хитрість, осуд, гнів проти ближніх, неприязнь, зарозумілість, гордість, марнославство, жадібність, злодійство, спокушання інших на гріх, блуд тощо).

Раджу ознайомитися з книгою «В помощь кающемуся», складеною святителем Ігнатієм (Брянчаніновим), і працею старця Іоанна Крестьянкіна («Опыт построения исповеди» – прим. ред.), де представлений зразок сповіді по Десяти заповідях Божих. Орієнтуючись на ці роботи, можна скласти свою неформальну сповідь.

Наскільки детально треба розповідати про гріхи?
– Усе залежить від ступеня каяття. Якщо людина у своєму серці знайшла рішучість більше до того чи іншого гріха не повертатися, то вона намагається вирвати його з коренем і тому описує все до дрібниць. А якщо людина кається формально, то виходить щось на кшталт:
«Я згрішив ділом, словом, помислом».

Виняток із цього правила – гріхи блуду. У даному випадку подробиць описувати не треба.

Як побачити свої гріхи?
– Свої гріхи людина починає бачити, коли перестає засуджувати інших. Крім того, бачити свою неміч, як пише преподобний Симеон Новий Богослов, навчає ретельне виконання заповідей Божих. Поки людина одне виконує, а іншим нехтує, вона не може відчути, яку рану наносять гріхи її душі.

Що робити з почуттям сорому на сповіді?
– Сором на сповіді – природне почуття, яке свідчить про те, що у людини жива совість. Гірше, коли немає ніякого сорому. Але головне, щоби сором не зводив до формальності нашу сповідь, коли ми одне сповідуємо, а інше ховаємо.

Якщо сповідався на вечірній, але до ранку згрішив, треба знову йти на сповідь?

– Якщо це блудні гріхи, гнів або пияцтво, то обов’язково потрібно ще раз у них покаятися і навіть попросити у священика єпитимію, щоб так швидко не робити колишні гріхи. Якщо ж допущені гріхи іншого роду (осуд, лінь, багатослівність), то під час вечірніх або ранішніх молитов слід щиро попросити вибачення у Господа за допущені провини, а при черговій сповіді сповідувати їх.

Чи потрібно сповідувати гріх, який стовідсотково зробиш найближчим часом?
– Святі отці вчать, що найбільший гріх – гріх нерозкаяний. Навіть якщо ми не відчуваємо в собі сил для боротьби з гріхом, все одно треба вдаватися до Таїнства покаяння. З Божою допомогою, якщо не відразу, то поступово ми зможемо перемогти укорінений у нас гріх. Але не треба себе занадто переоцінювати.

Якщо ми ведемо правильне духовне життя, то ніколи не зможемо відчути себе повністю безгрішними. Справа у тім, що всі ми дуже легко впадаємо у всілякі гріхи, скільки б у них не каялися. Кожна наша сповідь – це своєрідний душ (лазня) для душі. Якщо ми постійно дбаємо про чистоту свого тіла, то тим більше треба дбати про чистоту своєї душі, яка набагато дорожча за тіло.

Отже, скільки б разів ми не грішили, треба не зволікаючи бігти на сповідь. А якщо людина не кається у повторюваних гріхах, то вони потягнуть за собою інші, більш тяжкі провини. Наприклад, хтось звик по дрібницях обманювати. Якщо він у цьому не каятиметься, то, врешті-решт, може не тільки обдурити, але й зрадити інших людей. Пригадайте, що сталося з Іудою. Він спочатку непомітно крав гроші з ящика для пожертв, а потім зрадив Самого Христа.

Якщо на сповіді забув про якийсь гріх…

– Треба записати цей гріх, щоб знову його не забути, і під час чергової сповіді покаятися в ньому.

Як зненавидіти гріх?
– Людина може зненавидіти гріх, лише відчувши у повноті солодкість благодаті Божої. Поки відчуття благодаті у людини слабке, їй важко не впасти в гріх, у якому вона недавно каялася. Солодкість гріха у такій людині виявляється сильнішою солодощів благодаті. Тому святі отці, особливо преподобний Серафим Саровський, так наполягають на тому, що головною метою християнського життя має бути стяжіння благодаті Святого Духа.

Якщо не відчуваєш легкості після сповіді…
– Це може говорити про те, що не було справжнього покаяння, сповідь відбувалася без скорботи серця, а лише формальним перерахуванням гріхів із небажанням змінити своє життя і більше не грішити. Правда, іноді Господь не дає відчуття легкості негайно, щоби людина не загордилася і тут же не впала знову в ті ж самі гріхи. Легкість також не відразу приходить, якщо людина сповідує застарілі, глибоко вкорінені гріхи. Щоб прийшла легкість, треба пролити дуже багато сліз покаяння.

За матеріалами Pravlife.org

Джерело: orthodox.vinmica.ua