Пеле-80! Десять фактів про живу легенду футболу
23 жовтня виповнюється 80 років легендарному бразильському футболісту Едсону Арантісу ду Насименту, якого всі знають під шкільним прізвиськом Пеле.
Він завершив спортивну кар’єру ще в 1977 році, але залишається одним з найвідоміших футболістів у світі.
Пеле – єдиний футболіст в історії, який тричі став чемпіоном світу (у 1958, 1962 і 1970 роках). Його рекорд за кількістю забитих голів – 1281 в 1363 іграх за клуби “Сантос” і “Нью-Йорк Космос” та збірну Бразилії – поки що не зміг побити ніхто.
ФІФА визнала його визначним футболістом, а Міжнародний олімпійський комітет – найкращим спортсменом XX століття.
Але в біографії Пеле є деякі маловідомі епізоди. Ось десять з них.
Як Пеле вдарив арбітра
Клуб “Сантос”, за який виступав Пеле, 18 червня 1968 роки грав у Боготі товариський матч проти збірної Колумбії.
Переповнений стадіон охнув, коли суддя Гільєрмо Веласкес видалив великого Пеле з поля за те, що той, граючи проти колумбійського захисника, порушив правила, та ще й образив його словами.
Але далі сталося неймовірне: розлючені футболісти “Сантоса” обступили суддю, який вийшов з цього натовпу з підбитим оком.
В інтерв’ю 2010 року Веласкес сказав, що вважав за краще передати свисток одному з бічних арбітрів і піти.
Пеле продовжив гру.
Як Пеле зупинив війну. На час матчу
У 1960-х роках “Сантос” був одним з найзнаменитіших клубів в світі і заробляв на своїй славі, граючи по всьому світу в платних товариських матчах.
Одна з таких зустрічей відбулася 4 лютого 1969 року в Бенін-Сіті в Нігерії. “Сантос” обіграв місцеву команду з рахунком 2:1.
У Нігерії тоді йшла війна між центральним урядом і Східною провінцією, яка проголосила себе незалежною державою – Республікою Біафра.
Як стверджував історик клубу “Сантос” Гульєрме Гуарче, бразильці хвилювалися за свою безпеку і поставили вимогу, щоб на час їхнього перебування в країні оголосили перемир’я. І протиборчі сторони нібито погодилися.
В автобіографії Пеле, опублікованій у 1977 році, цей випадок не згаданий. Але в книзі, написаній через 30 років, він про нього згадав.
За словами Пеле, він не може з упевненістю стверджувати, що формально уклали перемир’я, але господарі поля запевнили гостей, що під час їхнього перебування в країні боїв не буде.
Як Пеле навчався з Ленноном і не зустрівся з “Бітлз”
У 1975 році Пеле переїхав в Нью-Йорк і став виступати за клуб “Нью-Йорк Космос”. Це було тоді, коли в Штатах зробили першу спробу популяризувати європейський футбол.
Він вирішив підтягнути свою англійську в мовній школі для дорослих і зустрів там колишнього бітла Джона Леннона, який в той час теж жив у Нью-Йорку.
“Леннон вчив японську в тій же школі, що і я”, – написав Пеле у своїх мемуарах, що вийшли у 2007 році.
За словами Пеле, тоді ж Леннон розповів йому, що під час Чемпіонату світу 1966 року, що проходив в Англії, бітли хотіли з ним познайомитися і прийшли в готель, де жила бразильська збірна. Але їх не пустили.
Пеле це пояснив консервативними поглядами менеджерів команди.
Чому Пеле не грав за європейський клуб
На відміну від багатьох бразильських футболістів, знаменитих і не дуже, що переїхали до Європи насамперед з меркантильних міркувань, Пеле у період його розквіту за кордон просто не відпустили.
“Сантос” відкинув усі пропозиції продати Пеле, у тому числі від “Мілана” і мадридського “Реала”, а гравці, навіть великі, на той час права голосу не мали.
Тиск був і від політичної верхівки: у 1961 році президент Бразилії Жаніу Квадрус спеціальним декретом оголосив Пеле “національним надбанням”.
У результаті легендарний гравець поїхав в Нью-Йорк лише в 35 років.
Чому Пеле вперше одягнув капітанську пов’язку в 50 років
Впродовж усієї кар’єри Пеле відмовлявся бути капітаном команди — чи “Сантоса”, чи національної збірної.
Капітанську пов’язку він одягнув єдиний раз в житті: під час матчу збірної Бразилії проти збірної світу в Мілані, який організували у 1990 році на честь його 50-річчя – через 19 років після відходу Пеле з національної збірної.
Він провів на полі перший тайм.
Бразильці програли з рахунком 2:1.
Знавцям футболу цей матч запам’ятався перш за все тим, що нападник Антоніо Рінальдо міг дати Пеле можливість забити останній гол в його житті, але замість того, щоб віддати пас ветерану, в честь якого, власне, і проводився матч, вдарив сам і по воротах не влучив.
“Він трохи розсердився на мене”, – делікатно висловився Рінальдо в інтерв’ю бразильському інтернет-виданню Globo Esporte у 2010 році.
Як Пеле “викрали” в Тринідаді
5 вересня 1972 року, коли “Сантос” грав в столиці карибської держави Тринідад і Тобаго Порт-оф-Спейн, там тривали сутички. Дорогою з аеропорту футболісти бачили в місті танки.
“Ми вирішили, що відіграємо швидше і стрибнемо назад в літак”, – згадував у 2010 році колишній захисник “Сантоса” Назарено Обердан.
Але коли Пеле на 43-й хвилині забив гол, захоплені вболівальники вийшли на поле, підняли його на плечі й понесли вулицями міста.
Все обійшлося добре, але великого задоволення Пеле не отримав.
Як Пеле знімався в Голлівуді й переграв Сталлоне
У 1981 році вийшов на екрани американський фільм “Втеча до перемоги”, про футбольний матч між командами військовополонених союзників і гітлерівських охоронців табору.
Головну роль воротаря команди полонених і організатора втечі виконував Сильвестр Сталлоне, який вже був на той час зіркою завдяки фільмам про Роккі.
Крім акторів, у “Втечі до перемоги” знялися вісім професійних футболістів, які грали самих себе. З-поміж них був і Пеле.
В одній зі сцен 41-річний Пеле забив гол акробатичним ударом в стрибку через голову, причому дубля не знадобилося.
А Сталлоне, за його словами, виглядав непереконливо.
В одному з інтерв’ю Пеле стверджував, що, за задумом авторів фільму, він повинен був грати воротаря, а Сталлоне — нападника, але план довелося переглянути, тому що актор нібито не міг влучити по м’ячу.
Як Пеле міг би стати великим воротарем…
До речі, голлівудські продюсери майже вгадали, коли хотіли знімати Пеле в ролі воротаря.
Насправді Пеле чотири рази у житті стояв на воротах “Сантоса”, зокрема у півфіналі чемпіонату Бразилії 1964 року, і не пропустив жодного м’яча!
Пеле — не один на світі
“Пеле єдиний!” – йдеться у відомій кричалці бразильських фанатів. Насправді це не так.
При славі Пеле не дивно, що у нього з’явилися численні тезки, як у світі футболу, так і поза ним.
Один з найвідоміших футболістів Африки, капітан збірної Гани в 1990-х роках, з’явився на світ як Абеді Айю, але прославився як Абеді Пеле.
Педро Монтейро з Кабо-Верде, колишній захисник “Саутгемптона”, теж більше відомий як “Пеле”, і, як і справжній Пеле, заробив це прізвисько в школі.
Але ще більше про заслуги Пеле каже поширеність імені, отриманого ним при хрещенні.
За даними бразильського державного Інституту географії і статистики, у 1950 році ім’я Едсон у Бразилії мали 43 511 чоловіків, а у 1970-му їх стало більше – 111 тисяч.
Як король футболу міг стати президентом
У 1990 році Пеле оголосив журналістам, що подумує балотуватися на пост президента Бразилії на виборах 1994 року.
Намір залишився нездійсненим, але у 1995-1998 роках Пеле був міністром спорту і під час його каденції ухвалили закон, який розширив права гравців у відносинах з керівництвом клубів, про що мріяли футболісти його покоління.