Економимо до 30-50 відсотків дров із застосуванням “вічного поліна”
Для опалення я використовую звичайну пічку, дрова в якій прогорають дуже швидко, тому при інтенсивному виробленні тепла його значна частина йде в димар. Як наслідок, для підтримки нормального рівня температури доводиться проводити завантаження палива постійно. Для вирішення цієї проблеми я почав застосовувати “вічне поліно”, яке допомагає економити 30-50 відсотків дров. Без нього у мене одне завантаження топки прогорає за 1 годину 10 хв, а з ним на 30 хв довше.
Матеріали для виготовлення
Щоб зробити вічне поліно потрібно:
- труба металева товстостінна d76 мм, довжиною під звичайний цурбак для печі;
- лист металу для заварювання торців труби;
- гайка М12;
- болт М12;
- куточок сталевий 10х10 мм – 20 см.
Процес виготовлення “вічного поліна” для економії
Я використав трубу діаметром 76 мм. Обрізав її за довжиною під стандартне поліно, яке укладаю у грубку. Діаметр, що застосовується, впливає на ємність заправки. Якщо камера згоряння грубки висока, і в неї можна завантажити багато дров, то трубу потрібно використовувати товстішу.
По виготовленню немає нічого складного. Потрібно вирізати з листового металу два круги діаметром труби і герметично заварити її торці. Після цього ріжу сталевий куточок, отримавши 2 відрізки по 10 см. Варю їх навхрест до труби по краях, отримавши стійкі ніжки. Далі просто висвердлив свердлом на 12 мм отвір зверху трубки. Приклав до нього гайку і приварив, отримавши заправну горловину. Після цього в неї можна закручувати болт, який виконує роль кришки. До його голівки наварив маленький прут, щоб його можна було викручувати без ключа. По всьому периметру з інтервалом 4 см зробив ряд отворів свердлом на 3 мм.
Суворих критеріїв за габаритами труби, що застосовується, немає, оскільки все залежить від параметрів печі, а точніше кількості дров, які можна в неї завантажити. Хочу звернути увагу на те, що потрібно використовувати товстий метал, щоб він не прогорів. Також не можна робити мало отворів, а тим більше застосовувати тонкі свердла на 1 або 2 мм, оскільки пара під тиском – це не жарти. Якщо при випробуванні поліно видає свист від сильного тиску при виході пари, значить мало отворів, тому його потрібно терміново витягти. Після цього доведеться розсвердлити отвори до більшого діаметра. Але й робити їх надто великими не потрібно, оскільки всередину попадатиме попіл, а мити заварену трубу незручно. Краще більше дрібних отворів, ніж кілька великих.
Як користуватися
Щоб скористатися “вічним поліном”, потрібно викрутити кришку та залити всередину труби воду, повністю заповнивши її. Я намагаюся використати майже окріп, щоб процес почався одразу.
Після заправки закриваю заливну горловину болтом.
“Вічне поліно” ставлю на дно грубки та закладаю його з боків та зверху дровами.
Після цього розпалюю вогонь і щільно закриваю грубку.
Чому це працює
Використання “вічного поліна” збільшує тривалість та якість горіння одного завантаження дров. Вогонь та жар можуть триматися до 50 відсотків довше, що залежить від конструкції пічки. Особисто у мене горіння продовжується до 30 відсотків. У моїх знайомих з іншими параметрами печі спостерігається економія від 15 відсотків і вище, що пояснюється невідповідними параметрами габаритів поліна під їх топку.
Такий результат досягаються завдяки тому, що питома теплоємність водяної пари вища, ніж у повітря. Це фізичний факт, який давно доведено. У повітря цей показник становить 1 (кДж/(кг·К), а пара доходить до 2 (кДж/(кг·К)).
Також хочу наголосити, що “вічне поліно” підходить не для всіх видів дров’яних печей. Воно ідеально сумісне зі звичайними буржуйками з прямим димарем. Якщо цегляна піч має канальний димар у стіні, то в певних випадках існує ймовірність конденсації незгорілої пари. За бажання користуватися “вічним поліном” при такій конструкції печі, раджу робити огляд ревізійних люків димоходу на предмет появи липкої сажі. Якщо її немає, то “поліно” підходить і його можна спокійно застосовувати.
Дивіться відео