Екстравагантна шведська самохідна гаубиця Archer: для стрільби навіть не треба виходити з кабіни
Це потужна зброя, яка до того ж є прикладом особливого підходу до проєктування військової техніки.
Цю самохідну гаубицю використовують завжди, коли потрібно проілюструвати публікацію про сучасні артисистеми. І найчастіше колеги ставлять фото, коли гармата б’є на далеку відстань по навісній траєкторії.
Вона і справді має вражаючий вигляд: спереду – кабіна з довгим капотом, потім довго немає нічого, а тоді ззаду, на самому кінчику рами висить щось на кшталт велетенської танкової башти. Яка для ведення вогню виконує просто таки цирковий трюк і, задираючи довгий ствол (52 калібри!), перехиляється назад, тримаючись машини, здається, лише в одній точці.
На перший погляд, Archer (від англ. – лучник) – типовий представник сучасного класу легких та швидкісних колісних 155-міліметрових САУ на платформі комерційних вантажівок. Шведська самохідна артилерійська установка – одна з “найсвіжіших” у світі, вона почала надходити у війська лише у 2009 р. САУ має кілька унікальних рішень, які наділили її неабияким бойовими можливостями.
Автономність перебування екіпажу у своїй кабіні – 24 години, це важливо для дій в умовах зараження місцевості.
Перш за все, “лучник” використовує стандартну гаубицю (знову-ж таки шведську) FH77 “натівського” калібру і шасі серійного самоскида 6х6 Volvo А30Е – це дозволило певною мірою здешевити систему та спростити її експлуатацію у військах.
Як і конструктори інших легких самохідних артсистем, творці “Арчера” розмістили власне гармату в кормі автомобіля. Але зробили це по-своєму – не просто на рамі, а в закритій броньованій башті, яка рухається у двох площинах. У ній розташована гармата і обладнання для її наведення та заряджання. Але людей у цій башті немає – це лише великий бойовий модуль, яким керує екіпаж, розташований у броньованій кабіні, поряд з водієм. Уся робота артилеристів під час ведення вогню виконується ними дистанційно.
Крім спорядженого магазину на 21 снаряд, “Арчер” має з собою ще 20 снарядів в окремій укладці.
Автомат заряджання дозволяє обирати з укладки боєприпас потрібного типу. Завдяки цьому механізму шведська САУ здобула славу найбільш “швидкої”, але не в сенсі пересування місцевістю, а в плані швидкострільності: 21 випущений 50-кілограмовий снаряд за 2,5 хвилини – дуже добрий результат. Максимальна швидкострільність – 9 пострілів на хвилину, і певно, кращий показник має лише німецька Pzh 2000.
Більше того, дистанційне керування дозволяє бойовому розрахунку, не виходячи з кабіни, навіть дозувати кількість модульних порохових зарядів відповідно до потрібної відстані стрільби. Звісно, як і інші гаубиці стандартів НАТО, Archer FH77 BW L52 може використовувати усі наявні снаряди калібру 155 мм, у тому числі й так звані активні, з далекобійністю до 50 км.
Ще кілька цікавих деталей про самоходку в цілому. Так, кабіна самоскида, та ще й підсилена бронюванням, доволі висока, але конструктори змогли знизити профіль бойової машини за рахунок все того ж рішення з модульним розміщенням гармати. Після завершення стрільби ствол гармати втягується у башту, і таким чином він поміщається між баштою і кабіною.
Щоб укласти гармату у транспортне положення, САУ Archer частково втягує ствол у башту. Рама шасі – так звана сполучена, з двох частин.
В Машевому стані укладений ствол фіксується (і заразом захищається) особливими тримачами. Важливо, що на приведення САУ з транспортного у вогневе положення потрібно лише півхвилини. Цих самих 30 секунд достатньо і для зворотної дії – згортання гармати для покидання позиції. Це одна з ключових переваг в умовах сучасної війни, коли контрбатарейна боротьба має високу ефективність завдяки нинішнім засобам розвідки.
Нарешті, Archer зробили стійким до мін, у випадку підриву на фугасі 6 кг тротилу він має шанси отримати ушкодження лише ходової частини, із збереженням коштовного артилерійського обладнання. Конструкція шасі з рознесеними агрегатами підвищує ймовірність швидко повернути машину у стрій після підриву. Всередині пневматичних шин є колеса меншого діаметру, які дозволяють продовжити рух (хоча і з обмеженнями) при бойових пошкодженнях покришок.
Магазин на 21 снаряд, заряди та прилади наведення розміщені у так званій “безлюдній” башті – весь екіпаж воює, сидячи у захищеній передній кабіні.
Цікаво, що Archer залишається унікальним не лише завдяки своїй архітектурі, а й з точки зору поширення. Створена шведами для шведської армії, оригінальна самохідка виробляється у Швеції. І випущена скромним тиражем близько 50 екземплярів та перебуває на озброєнні лише цієї країни. Це не значить, що гармата чимось погана – просто це традиційна концепція для збройних сил Швеції та її військово-промислового комплексу: не заощаджувати кошти на озброєнні власної армії, завантажуючи попутно національну промисловість.
Наприклад, у шведській армії протягом 30 років (аж до 1997-го) служив унікальний за конструкцією танк місцевого виробництва Strv-103 (або просто S). Він геть не мав башти, а наведення гармати на ціль здійснювалося… нахилами корпусу за рахунок гідравлічної підвіски – приблизно так, як це робиться у легкових автомобілів з автоматичним підтриманням рівня підлоги над дорогою. Тільки важить танк S не 1,5 т, а всі 40 тонн. Броньована машина має два двигуни та два пости керування: радист сидить обличчям до корми та може вивести машину з-під обстрілу задом на повній швидкості.
Таким чином, отримавши САУ Archer, Україна може стати однією з небагатьох країн, які мають у своєму розпорядженні таку сучасну та ефективну бойову техніку. Яка допоможе нам здобути перемогу над сильним ворогом.
Джерело