Ігор Петренко, політолог.
“Такого нікчемного збіговиська, як останнє засідання ОДКБ, я не бачив давно. Крім Білорусі та Росії присутність інших членів була виключно протокольною. Та й у самого Олександра Лукашенка, мабуть, у голові було лише одне запитання: “Що я тут роблю?” Думка.
Щодо змістовної частини, Лукашенко пропонує протистояти НАТО в соцмережах. Правильний підхід, тому що в інших галузях шансів нуль. Ще звучали інтенції покращити координацію та згуртованість членів ОДКБ. Але цвях у труну цієї організації вбив Пашинян, який нагадав, що ОДКБ не просто не допомогла Вірменії у війні за Карабах, а й продовжувала продавати зброю їх противнику.
Ви уявляєте рівень нікчемності цієї організації? Твої “союзники” продають твоєму ворогові зброю, а ти, як лох, повинен дякувати їм за це.
Вірменський лідер наголосив, що країни-члени ОДКБ проігнорували прохання Вірменії не постачати зброю Азербайджану. Проте Пашинян подякував Росії за допомогу у припиненні бойових дій у Карабаху.
Виступ Путіна взагалі був феєричним. Виявляється, Росія не проти вступу Фінляндії та Швеції, бо в неї із цими країнами проблем немає! Що! Які ж заяви про те, що НАТО має забратися до кордонів 1997 року? Забули? Чи не те мали на увазі? А до чого тоді були ультиматуми Заходу? Виявляється, що не сам факт розширення становить загрозу, а наявність воєнної інфраструктури? Тобто країни стають членом альянсу, їхні війська відповідно стають армією НАТО, але проблеми в цьому немає?! Наближення меж “ворожого НАТО”, з яким “Росія воює в Україні” – це вже не біда?! Ну, а чого б тут не згадати про час прильоту ракети з Фінляндії до Пітера, наприклад? Для будь-якої критично мислячої людини таке на голову не налізе, але найгірше те, що росіяни з’їдять це гі*но, та ще й подякують Путіну. Дурість – це реально трагедія російського народу.
Путін усе профукав, всі геополітичні позиції Росії. Північний потік-2, розширення НАТО, корисність для Китаю, вплив на Україну тощо.
І зробив він це завдяки своєму недоумству та жорсткій відсічі українського народу, який, згуртувавшись, дав добряче по зубах російським загарбникам і розбив міф про “другу армію світу”. Ну і як тут не згадати відомий вислів (якщо не помиляюся, самого Зеленського): комік може стати президентом, а ось президент, який перетворюється на коміка – це трагедія. Сьогодні Путін реально схожий на клоуна, ще й посереднього. І це чудово усвідомлюють інші учасники ОДКБ, які навряд чи захочуть мати справу з кульгавою качкою Путіним та країною-невдахою Росією.
Єдиною соломинкою, за яку хапається Путін, і яку, як мантру, повторюють інші учасники ОДКБ, є начебто позитивний кейс участі організації в “врегулюванні ситуації в Казахстані”, коли “великі” та “потужні” війська вийшли проти цивільного населення. Це крайній цинізм та примітивізм. Тому ОДКБ – це організація, яка теоретично може допомогти комусь із учасників зберегти владу, хоч і це не факт. Нічого більшого вона може запропонувати своїм членам. Тому історія мертвонародженого інституту сягає свого логічного кінця. Амінь!