Як політтехнолог Кучми і Януковича вчить росіян ненавидіти “нацистів-українців”. Його роль в українській політиці попередніх років
4 квітня на російському сайті Ріа Новості вийшла стаття про те, як росіяни планують “денацифікувати” Україну.
Не буду переповідати цю цілковито фашистську маячню. Хіба нагадаю, що на думку ворожої пропаганди практично весь народ і нашу країну як таку треба просто повністю знищити.
А глава МЗС Латвії Едгарс Ринкевичс уже назвав цей текст “звичайним фашизмом”.
Але варто більш детально розповісти про того, хто цей огидний текст написав.
Автор статті – політтехнолог, філософ та сценарист Тимофій Сергійцев. Рівень його кривавої політологічної компетенції ясно читається у вже згаданому матеріалі. Однак ці погляди і таке ставлення до українців мають давнє коріння, і так само давно поширювалися як в нашій країні, так і на росії.
Попри те, що Сергійцев давно поширює свої ідеї “запорєбріком”, на перетині 2000-х його діяльність була дуже тісно пов’язана з українським політикумом. Саме він був одним із керівників виборчих кампаній Віктора Пінчука (парламентські вибори в Україні 1998 року у Дніпропетровську) та Леоніда Кучми (президентські вибори в Україні 1999 року, “штаб Пінчука-Деркача”).
Старші покоління дуже добре пам’ятають, скількома скандалами супроводжувалася саме та виборча кампанія другого президента, яка, зрештою заклала підвалини до “закручування гайок”, вбивства Георгія Гонгадзе та акції “Україна без Кучми”.
Проте найбільше “творчість” Сергійцева проявилася у 2004-му році, коли він консультував кандидата в президенти Віктора Януковича.
Саме під час цієї кампанії в Україні вперше була задіяна технологія штучного розколу країни, зокрема за мовною ознакою.
Більше зразків “чорного” піару, який працював на розкол країни і посилення недовіри до української влади й НАТО, можна побачити у Музеї агітації та політичного трешу Руху ЧЕСНО.
Але найяскравішим проявом таких технологій стала листівка й відеоролик про “три сорти”, на які українців нібито ділять Віктор Ющенко та його соратники. Автором цієї листівки був якраз Сергійцев.
Тоді команда Януковича виставляла опонентів у різко негативному світлі, вдаючись до маніпуляцій.
В агітках на підтримку провладного кандидата “помаранчеві” асоціювалися з агресією та насильством, тоді як сам Янукович був показаний рятівником і захисником жителів Півдня і Сходу.
У 2010 році Сергійцев також працював над виборчою кампанією Арсенія Яценюка, однак та співпраця виявилася провальною. Ту кампанію легко згадати по таких плакатах з майбутнім прем’єром.
Після того “політтехнолог” більше напряму з українськими політиками не працював.
Однак, як бачимо, думки про знищення нашої країни в ньому продовжували зріти. Зокрема, і на фронті “культурному”.
Наприклад, у 2012 році за сценарієм Сергійцева був знятий фільм “Матч” – про легендарний матч смерті між київськими футболістами та нацистами, що відбувся у 1942 році. Але, попри геройство киян у тому футбольному поєдинку, самих українців було зображено у фільмі цілком негативними персонажами. Що, з огляду на те, хто таке кіно знімав, – не дивно.
Саме Сергійцев вперше почав закладати фундамент для вигаданих причин, через які у 2014 році росія анексувала Крим та почала війну в Луганській та Донецькій областях. І ті його ідеї, зрештою, привели росію до повномасштабного вторгнення в нашу країну сьогодні.
Як бачимо, цей “філософ, політтехнолог та письменник” продовжує просувати в російській пропаганді думку про повне знищення України.
Українці не діляться на сорти. Ми не отара, не “продукт австрійського генштабу”, не збіговисько нацистів. Ми – народ, і наші війська та наші люди просто зараз показують і російській владі, і російським ідеологам свою єдність.
Сумно, правда, що Сергійцев досі залишається громадянином України. Хоча нам у Русі ЧЕСНО, як творцям Реєстру держzрадників, цьому дивуватися не доводиться. Тим паче, що таке громадянство повною мірою накладає на Сергійцева підсудність щодо статті про державну зраду. А значить, ми цілком можемо чекати на покарання для цього пропагандиста і з боку України.
Віта Думанська
P.S. Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції може не збігатися з точкою зору автора колонки.