Внесення різних добрив, обробка ґрунту, полив і вирощування овочевих культур досить швидко приводять до зміни кислотності ґрунту. Тому досить доцільно щоосені перед глибокою обробкою ґрунту визначати його реакцію. Ці результати підкажуть, чи варто вносити в ґрунт вапняні матеріали та у якій кількості.
Точно визначити кислотність ґрунту можна тільки в агрохімічній лабораторії. Але з достатньою для садівника точністю це можна зробити прямо в саду або на грядці за допомогою лакмусового папірця.
Для цього умовно розбийте вашу ділянку на квадрати розміром не більше 10х10 м і в центрі кожного такого квадрата викопайте невеликі ямки глибиною 25 см. З однієї з вертикальних стінок кожної ямки необхідно взяти дуже тонкий зріз ґрунту. Кожний зразок окремо ретельно перемішати, зволожити дощовою або дистильованою водою. Потім з кожного зразка взяти жменю землі і разом зі смужкою індикаторного паперу стиснути її в руці.
Якщо при цьому синій лакмусовий папірець офарблюється в червоний колір, значить ґрунт кислий; рожевий – середньокислий; жовтий – слабокислий; зелений – близький до нейтрального. Ці результати нанесіть на план ділянки, і вам відразу стане ясно, як потрібно коректувати кислотність ґрунту на кожному «квадраті» вашого саду залежно від передбачуваної сівозміни.
Приблизну кислотність можна визначити й іншим простим способом навіть без лакмусового паперу. Для цього з тієї ж ямки потрібно взяти невелику кількість очищеної від домішок землі. Її засипають у пляшку об’ємом 200 см, які використовуються молочними кухнями. Ґрунт засипають до другої позначки знизу і доливають водою до п’ятої позначки, потім всипають у пляшечку ще 0,5 ч. л. здрібненої крейди.
Відразу після цього на горлечко надягають згорнуту в спіраль звичайну дитячу гумову соску. Вона відразу розгортається, але через відсутність усередині пляшечки надлишкового тиску повітря залишається злиплою. Потім вміст пляшечки енергійно струшують протягом 3-5 хвилин.
У випадку високої кислотності при взаємодії крейди і кислоти ґрунту відбувається звичайна реакція нейтралізації, а вуглекислий газ, що при цьому виділяється, збільшує тиск у пляшці, і соска розправляється. Якщо ґрунт середньокислий, вона розправиться наполовину, а при слабокислому ґрунті – взагалі не розправиться.
Запам’ятайте! На різних місцях вашої ділянки ґрунт може мати різну кислотність, яка щороку змінюється. Тому одним-єдиним дослідом не можна визначити кислотність ґрунту раз і назавжди. Ну, а якщо ви уважні, то і робити нічого не потрібно, оскільки про кислотність ґрунту на ділянці вам докладно «розкажуть» оточуючі вас дикоростучі рослини, адже багато які з них є живими «індикаторами» такої кислотності. Потрібно тільки розуміти «мову» рослин.
Якщо на вашій ділянці прекрасно ростуть верес, багно, білоус, вероніка польова, лохина, іван-та-мар’я, жовтець повзучий, м’ята польова, осока, папороть, пікульник, подорожник, фіалка триколірна, чорниця, хвощ польовий, щавлик малий, щавель кінський, то ґрунт на ділянці кислий.
На окультурених ділянках зі слабокислим ґрунтом люблять селитися бодяк городній, в’юнок польовий, конюшина лугова, кропива, лобода, мокриця (зірочник), м’ятлик, мати-і-мачуха, пирій повзучий, ромашка.
А на ділянках з нейтральним ґрунтом добре ростуть горицвіт, буркун білий, молочай, осот городній, в’юнок польовий і т.д.
Ці бур’яни не дають точних якісних показників кислотності ґрунту. Але дивлячись на них, певні висновки про кислотність ґрунту на даній ділянці зробити можна.