КІНЕЦЬ ЕПОХИ НАФТИ – Shell виходить з гри. $1 млрд щороку інвестуватиме у сонце та вітер

Shell планує інвестувати у відновлювальні джерела енергії $1 млрд в рік, повідомляє агентство Reuters. В середньому щорічні інвестиції компанії складають $25 млрд. Світ повинен різко скоротити викиди вуглекислого газу, щоб досягти цілей Паризької кліматичної угоди, генеральний директор Royal Dutch Shell, Бен ван Берден в четвер на конференції IHS Markit в Х’юстоні, США. Втім, він підкреслив, що це не означає повної відмови від використання викопних видів палива. “Найбільший вклад, який Shell може внести в скорочення викидів в глобальному масштабі в найближчій перспективі, – це продовжувати підвищувати роль природного газу”, – сказав Ван Берден, відмітивши, що при згоранні газу в атмосферу виділяється менше шкідливих речовин, чим при спалюванні нафти і вугілля. Природний газ займає сьогодні близько половини бізнес-портфеля Shell.

Компанія також підтримує введення вуглецевого податку (carbon tax). На думку Ван Бердена, уряди у всьому світі повинні робити більше для того, щоб прийняти правильну політику, встановити ціну або податок на викиди вуглецю. “Світ потребує більшої кількості енергії”, – говорить глава концерну. “Але ми повинні робити усю цю енергію, виділяючи значно менше вуглекислого газу. Це, звичайно, ключовий чинник, що визначає енергетичну трансформацію”.

Вектори розвитку традиційної енергетики змінюються

«Маятник качнувся в іншу сторону! У всьому світі! Час і в Украіні врахувати стрімку динаміку переходу до чистоі енергіі в проекті енергетичної стратегії до 2035 року!» – зазначає голова Державного агентства із енергоефективності Сергій Савчук, наголошуючи на низькому рівні освоєння відновлювальних джерел енергії українським бізнесом – всього 4,81% у загальному балансі енерговиробництва.

Разом з тим, Shell має намір щорічно інвестувати $1 млрд у відновлювальні джерела енергії – щорічно, що більше за інвестиції у зелену енергетику у всій Україні. Хоч це сума і чимала, в той же час вона складає лише невелику долю щорічних 25-мільярдних інвестицій компанії. Багато в чому це виглядає іміджевим кроком, що побічно підтверджує сам Ван Берден. Він говорить, що “найбільшою проблемою”, з якою стикається компанія, ця довіра суспільства. “Я дійсно думаю, що довіра була підірвана до такої міри, що це стає серйозною проблемою для нашого довгострокового майбутнього”. Слід зазначити, що, Shell зараз досить активно розвивається на ринку офшорної енергетики, використовуючи свої компетенції в морському бурінні.

Shell, безумовно, поки не розлучається з нафтою. Компанія продовжує інвестувати в глибоководні розробки в Мексиканській затоці, а також в аргентинські сланцеві родовища, такі як Vaca Muerta. При цьому Ван Берден вважає, що світовий попит на нафту може досягти свого піку вже в другій половині 2020-х років, оскільки світ все більшою мірою покладається на природний газ і поновлювані джерела енергії. Він заявив, що не згоден з керівниками інших енергокомпаній, які стверджують, що попит на нафту впродовж декількох прийдешніх десятиліть буде рости. У Shell чекають, що пік нафти може настати вже через п’ять років.

Як відомо, такі прогнози по розвитку ринку стали однією з причин, чому Shell вийшла з проекту по розробці канадських нафтоносних пісків – компанія продала свої майданчики Canadian Natural Resources за $8,5 млрд (з яких $5,4 млрд готівкою і $3, 1 – акціями канадської компанії).

Новий енергетичний пакет ЄС: турханець для України

Після проведення ДП «НЕК «Укренерго» заходу із символічною назвою «Назустріч «зеленій» енергії», який є актуальним в у розрізі ухвалення ЄС нового енергетичного пакету «Clean Energy for All Europeans», постає питання: що цей пакет надасть Україні, зокрема в розрізі розвитку підприємств, що працюють у галузі зеленої енергетики.

По-перше, даний документ є лише набором нормативних пропозицій та заходів, що охоплюють структуру ринку електричної енергії, правил постачання та регулювання електричної енергії, питання відновлювальної енергетики та енергоефективності. Однак, пакет повинен пройти дуже тривалий процес експертних та політичних консультацій, а пропозиції Європейської Комісії, після їх обговорення, повинен підтримати Європейський Парламент. Зважаючи, на активну хвилю критики з боку експертів та громадських організацій в бік багатьох пунктів (особливо, фінансових інструментів та екологічних наслідків), скоріш за все, у такій редакції документ прийнятий не буде й зазнає багатьох структурних змін.

По-друге, на Україну документ вплине опосередковано, лише як реакція європейського бізнесу на умови енергетичної гри, що змінюються. І, враховуючи низку прогнозів, зокрема підготованих Greenpeace, Bruegel та CE Delft, для розвитку проектів у галузі відновлювальної енергії, для України вони зіграють лише на користь.

Отже, проектом документу Європейська Комісія до 2020 року пропонує скасувати пільги для відновлювальної енергетики, зокрема, право першочергового підключення «зелених» генеруючих потужностей до мереж. Це грунтуєтья на тому, що частка використання відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) у ЄС вже досягла 30% і найближчі 3 роки буде стрімко зростати.

Тому, очікувано, що європейські компанії звернуть увагу на Україну, в якій ще будуть залишатись такі правила та один із найвищих у Світі «зелених тарифів». Зміна «правил гри» для «зелених» інвесторів є невигідною, оскільки, відповідно до Угоди про Асоціацію з ЄС, до 2020 року частка споживання ВДЕ у кінцевому споживанні енергії повинна скласти не менше 11 %, а за офіційною статистикою у 2015 р. (дані за 2016 р. отримаємо лише у квітні 2017) ця частка ледь досягла 4,87 %. В той же час електричні мережі України мають потенціал до підключення 5,2 ГВт генеруючих потужностей, що відкриває нові горизонти до «зелених» інвестицій в країну.

З іншого боку, Європейська Комісія пропонує значно збільшити залученість споживачів до енергоринку. Активний розвиток альтернативної енергетики призводить до створення дисбалансу в енергосистемі, приводячи до необхідності впровадження нових технологій та SMART-рішень для забезпечення маневрування пікового споживання, що наразі здійснюється за рахунок ТЕС (до речі, які отримують нові преференції у енергопакеті).

Тому, новий етап у розвитку європейського енергоринку полягає у переході від централізованих систем до систем розподіленої генерації. В такій моделі, на нову позицію виходять енергетичні кооперативи, що зараз набули популярність в країнах ЄС і, поступово, з’являються в Україні, перетворюючись на повноцінних гравців енергоринку, маючи можливість генерації, зберігання, споживання для власних потреб та продажу надлишку електроенергії, що виробляється за рахунок ВДЕ. Однак, єврорегулятор суттєво обмежує граничну потужність генерації електроенергії з боку кооперативів, що, значно, звужує ринок до максимум 25% участі в додатній частині енергобалансу. Очікується, що представники МСБ, які освоїли кооперативну комірку в ЄС, будуть шукати нові ринки сбуту в Україні, що надасть поштовх для розвитку місцевих інжинірингових та проектних фірм.

Отже, зрегульованість нового етапу розвитку енергетики ЄС може призвести до активізації проектів зеленої енергетики в Україні. І тут, головне, заздалегідь створити відкриті та прозорі правила гри, надавши зелене світло зеленим інвестиціям.

Зелений порятунок української енергетики

Світом активно шириться «зелена» (альтернативна) енергетика, що у ряді країн, наприклад Німеччині, Ісландії, Швеції, Данії витісняє, а в деяких випадках, й заміняє атомну та теплоенергетику. Переваг – дуже багато: від високого рівня екологічної безпеки, до простоти будівництва (особливо сонячних електростанцій) та швидкої окупності.

Приведемо простий розрахунок економічної ефективності альтернативної енергетики. Модернізація одного енергоблоку Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» вартує 50 млн. доларів США, що дозволить підвищити виробництво електричної енергії на 10-15 МВт (проект займе 2 роки). Використовуючи інвестицію у 50 млн. доларів США за півроку можна звести та підключити до мережі 45-48 МВт потужностей сонячних електростанцій. Однак, для цього проекту знадобиться 110-115 га земель, що в Україні, при найвищому коефіцієнті розораності площі в Європі, є вкрай важко.

Отже, питання просування земельної реформи, введення відкритого та прозорого ринку земель є однією із найважливіших перешкод розвитку альтернативної енергетики. З іншого боку, перешкоди для розвитку формують відсутності зеленого світла для «дешевих» кредитів з метою розвитку української зеленої енергетики.

Слід зазначити, що економічні розрахунки для визначення терміну окупності «зеленої» енергетики робляться на основі продажу енергії державі за «зеленим тарифом», який сьогодні в країні коливається (встановлюється для кожного продавця окремо) від 15 до 19,5 євроцентів за 1 кВт⋅год. У перерахунку на гривні отримуємо вартість «зеленої» енергії на оптовому ринку приблизно 5 гривень 63 копійки. Для споживача (з урахуванням вартості транспортування, втрат і надбавки організації-продавця) ціна зростає вже до приблизно 7,5 гривень за кВт⋅год. Зрозуміло, що кінцеві споживачі не платять таку ціну – компенсація різних тарифів здійснюється за рахунок дешевої енергії від АЕС, де собівартість кВт⋅год. складає приблизно 42-45 копійок – у 13 разів нижче за «зелений тариф».

Якщо АЕС зникають і їхні потужності заміщуються станціями, які працюють на зеленому тарифі, то українці (як побутові споживачі, так і промисловість) змушені будуть платити за електроенергію як мінімум в 5-7 разів дорожче (з огляду на заявлені плани Уряду щодо поступового зменшення зеленого тарифу).

Єдине питання у тому, а що Україна зможе запропонувати нафтовому гіганту Shell у якості інвестиційного портфелю до альтернативної енергетики?

Станіслав Ігнатьєв
виконавчий директор Інституту сталого розвитку
засновник Харківського енергетичного кластеру