На війні вилазить технічна недосконалість німецької САУ PzH 2000, і це проблема не лише України
Німецькі самохідні артустановки Panzerhaubitze 2000 (PzH 2000), які Німеччина та Нідерланди надали Україні в кількості 15 одиниць, швидко виходять із ладу при інтенсивному використанні в умовах реальних бойових дій. Ці сигнали можуть означати проблеми як для ФРН та інших країн, де PzH 2000 є основною артилерійською системою, так і для України, що домовлялася з Берліном про закупівлю сотні таких гаубиць.
Як передає “Новинарня“, про це йдеться в статті видання Defense Express, опублікованій 14 серпня.
“Ще 29 липня з’явилась інформація про постійні помилки, які видає цифрова система САУ, а також бажання Німеччини розгорнути сервісний центр обслуговування у Польщі. Згодом депутат Бундестагу Маркус Фабер повідомив, що з 15 [наданих Україні] САУ PzH 2000 працює лише п’ять”, – пише видання з посиланням на німецькі ЗМІ.
За даними видання Business Insider, “ситуація не настільки катастрофічна, але все ж таки більша частина PzH 2000 має проблеми”.
У Берліні “назвати точні причини не можуть, кивають на американські та французькі боєприпаси, відсутність запасних частин, високий темп експлуатації та, звісно, мовляв, гаубиця настільки високотехнологічна, що рекордного 40-денного навчання не вистачило для її повного опанування”.
Своєю чергою Defense Express робить різкіші висновки в пошуку відповіді на питання “що не так з PzH 2000”.
“Відносно інтенсивної експлуатації, то все абсолютно зрозуміло. До цього повідомлялось, що стандартний режим використання САУ передбачає до 100 пострілів за добу, все, що вище – інтенсивна експлуатація. При швидкострільності PzH 2000 у постійному темпі на рівні 8 пострілів за хвилину (максимальний темп до 12), це лише 12,5 хвилин постійного вогню на добу.
До цього PzH 2000 ніколи не використовувалась у війнах, де артсистеми працювали б у режимі 24/7. Тобто жодного практичного досвіду експлуатації на межі можливостей техніки у німців просто немає.
Також цілком зрозуміло, що навіть при 100 пострілах на добу перші 12 САУ, які прибули вже 2,5 місця тому мають по 7500 пострілів на ствол. Для будь-якої артсистеми це вже точно, як мінімум, один регламентний ремонт, який передбачає заміну ствола та ремонт всієї артилерійської частини, а у випадку PzH 2000 – ще й обслуговування механізму заряджання.
Чи знають про це в Берліні – звісно так. Тому проблема може бути просто в тому, що до такого темпу використання німці просто не були готові, а звідси й брак запасних частин, які “розписані” для умов мирного часу. А це вже знову повернення до відомої проблеми, що у Європі просто не були готові до жодної війни в принципі, окрім обмежених експедиційних операцій”, – пише українське нішеве видання.
Коментуючи “проблеми зі снарядами”, Defense Express зауважує, що натівські боєприпаси відповідного калібру мають підходити до PzH 2000 згідно з узятими Німеччиною зобов’язаннями зі стандартизації озброєння. Річ не в калібрі, а може торкатися таких речей, як, наприклад, якість обробки самих снарядів, що призводить до швидкого зносу нарізів.
“Але у будь-якому випадку, чомусь цієї проблеми немає ні у французьких CAESAR, ні у польських Krab, ані в інших західних САУ. Те ж саме можливо сказати відносно і навчання, бо строки опанування інших західних систем були у рази меншими. Так само і темпи їхньої експлуатації навряд менші ніж німецьких PzH 2000”, – пише Defense Express.
Також не варто виключати, що проблеми “вилізли” у PzH 2000 лише під час реальної бойової експлуатації, до якої не були готові самі німці, бо не використовували гаубиці виробництва Krauss-Maffei Wegmann та Rheinmetall у такому темпі.
“Враховуючи те, що ця САУ дійсно і досі вважається революційною, попри те, що була прийнята на озброєння наприкінці 1990-х, прояв низки “дитячих хвороб” цілком можливий. Бо під час випробувань та навіть за роки поточної експлуатації з полігонними стрільбами й обмеженим використанням в Афганістані вони цілком проявитися не змогли”, – пише видання.
За логікою, Бундесвер мав сам “бити у всі дзвони, бо якщо його єдина артилерійська система не придатна до реальних бойових дій, то ситуація виглядає вкрай кепсько для Берліна”. Але цього не відбувається, принаймні в публічній площині. Інакше мали б виникати питання у військових Хорватії, Греції, Угорщини, Італії, Литви, Нідерландів та Катару, де саме PzH 2000 є основною артсистемою.
Ця проблема стосується України дещо більше, ніж експлуатація 15 машин, які становлять незначну частку всіх переданих ЗСУ західних артилерійських систем.
“Річ у тім, що за поки не підтвердженою на офіційному рівні інформацією від німецьких ЗМІ, уряд Німеччини погодив продаж Україні 100 САУ PzH 2000 за 1,7 млрд євро.
Ця інформація з’явилась ще 27 липня, але досі не повідомляли про деталі щодо укладання контракту на державному рівні. У будь-якому випадку, маючи на руках реальний досвід експлуатації, Міноборони України цілком може закласти уточнені вимоги відносно працездатності озброєння”, – пише Defense Express.