Колишній спікер Верховної Ради, Герой України Іван Степанович Плющ запам’ятався всім не тільки як політичний першовідкривач, один з творців української незалежної держави, але й як майстер “народницьких” перлів.
Його дотепні фрази розлітались межи люди і швидко ставали народними. Пам’ятаю, ми з родиною любили слухати засідання Верховної Ради по славнозвісному радіо на кухні тільки заради “фразочок” Плюща.
Пропонуємо згадати афоризми екс-спікера Верховної Ради Івана Плюща, які можна назвати стандартом українського народного гумору.
Одного разу, коли нардепи висували кандидатів у судді Конституційного суду, терпіння Івана Плюща урвалося: “Зачекайте! Так це ж силу-силенну кандидатів зможуть висунути. А що робити з вже висунутими членами?”
“Впихнути невпіхуєме”
“Це витрати кланової теорії”.
Багато хто запам’ятав унікальну дикцію Івана Плюща, який замість звука «ф» навмисно вимовляв «хв».
“Депутат! Не пам’ятаю хвамілії – той, що в піджаку!”
Коли народна депутатка Лариса Скорик затягла свій виступ, Іван Плющ відреагував двозначно: “Депутат Лариса Скорик, кінчайте!”
“Навіщо його пхати, якщо воно не лізе?”, сказав він, коли у Верховній Раді хотіли “продавити” один із законопроектів.
“Я б не хотів, щоб тут влаштовували системи голосування, які могли б дозволяти голосувати із супутника”.
“Якби після аварії на Чорнобильській АЕС радіаційна хмара не перетнула кордони СРСР, ніхто у світі не дізнався б про ту трагедію”.
“Колись Ленін писав, що ми досягнемо такої продуктивності праці, що відхожі місця будемо робити з дорогоцінного металу. От якби хтось підняв його років 20 тому і показав наші відхожі місця… Ви думаєте, чому нас весь світ так боявся? Тому що іноземцям ставало страшно, коли вони в наші громадські туалети заходили!”
Одна з найвідоміших фраз, кинута на адресу народного депутата Івана Зайця, яка вже стала культовою в народі:
А коли той народний депутат став міністром екології, Іван Плющ пожартував: “Які Зайці, така й екологія”.
“Депутат Хмара, не нависайте на головою!”
“Ті, кого сьогодні називають олігархами і хто їздить на мерседесах, прийшли до свого багатства за принципом “із грязі в князі”. У мене нема потреби в таких грошах – я вважаю себе забезпеченою людиною вже понад 30 років. Моя зарплата за часів Союзу була 1300 рублів, із 68-го року у мене було дві машини і два водії. В 84-му я став Головою Київського облвиконкому і мав на машині номер 80-02. Оця 80-та серія означала, що ДАІшники, коли машину бачили, тікали з перехрестя. Вище були тільки члени політбюро – у них номери починалися на 60. І мені не треба були ніякі “бізнеси”, – говорив він.
“Будучи головою Київського облвиконкому, зібрав усіх дільничних області та сказав: не дай Бог вам у якоїсь бабусі в селі забрати пляшку самогону, яку вона вигнала, щоб розплатитися за привезені дрова або солому, погони позриваю”.
“Хлопці, ну, дайте їй (Тимошенко) якогось шарфа, а то вона вже посиніла вся”
Іван Степанович Плющ помер 26 червня 2014 року, але його чудові цитати буде пам’ятати ще не одне покоління українців. Згоден? Тоді ділись з другом!
Веселі “плющизми” назавжди стали частиною української політичної історії