Тиха окупація регіону не є абсолютно тихою
Херсонська область, яка майже три місяці перебуває під контролем російських військ, нині є фактично закритою на в’їзд та виїзд громадян. При цьому безпечних “зелених коридорів” для місцевих практично не організовувалося. Проте знаходяться ті, хто, не знаючи жахів окупації, вважають, що люди, котрі залишилися в області, — колаборанти і зрадники.
Чому це не так, розповіли у Instagram-пабліку “Херсон LIVE” місцеві жителі.Play Video
Текст-звернення до інших українців написано так, щоб було неможливо зрозуміти, хто його автор — чоловік чи жінка. Не використовується жодного дієслова, котре б допомогло в ідентифікації особистості. Проте інформація, подана у публікації, неймовірно важлива. Вона доносить і до українців, і до тих, хто бажає почути в інших країнах, справжні реалії життя в окупованому Херсоні.
Насамперед текст спрямований на тих, хто чомусь вважає, що Херсонщину встигли покинути всі, хто хотів і хто є патріотом. Ті ж, хто залишився, мовляв, є колаборантами, зрадниками або тими, кому все одно.
“Чесно, це дуже бісить, — зізнається автор звернення. — По-перше, на Херсонщині досі немає безпечних зелених коридорів для виїзду. А якщо все ж таки наважитися їхати на власний ризик, то не всі мають автомобіля або грошей, щоб заплатити перевізнику. Та й взагалі російські нацисти зараз не випускають із області і розстрілюють колони машин”.
До речі, варто додати, що вартість квитка для виїзду з Херсона на підконтрольну Україні територію зросла у десять-п’ятнадцять разів, і це не межа.
“По-друге, те, що ми вже звикли жити в умовах постійних вибухів на околицях міста, але вже не панікуємо, аж допоки шибки на вікнах не починають тремтіти — це тільки наш особистий поріг сприйняття небезпеки. Це не говорить про те, що ми не боїмося. Дуже боїмося. Нас вбивають, уганяють, катують, ґвалтують. На вулицях часто можна побачити калюжі крові. Я навіть не уявляю, скільки часу після закінчення війни нам знадобиться, щоб вилікувати свою психіку через те, що ми тут бачили”, — пишуть із Херсона.
Також авторка публікації пояснює, чому більше херсонці не ходять на мітинги — це додаткова небезпека. Є можливість бути розстріляним російськими загарбниками. При цьому у тексті висловлюється надія на те, що за останні майже три місяці місцеве населення зробило все, щоб донести до світу свою проукраїнську позицію.
“Ми купуємо кримські продукти та ліки, — зізнається автор і тут же пояснює: — Так, а що нам робити? Померти від голоду раніше, ніж нас застрелять руські фашисти? Альтернативи немає, нічого не завозять з підконтрольної території. Я зараз кажу про простих херсонців-покупців. З продавцями та законністю їх діяльності нехай потім розбираються правоохоронні органи”.
У зверненні наголошується, що мешканці Херсонщини є рівноправними українцями.
“Ми хочемо жити в Україні, під нашим жовто-блакитним прапором. Але ми зараз знаходимося в тимчасовому полоні російської федерації — країни якої скоро не буде, тому що ми її знищимо. Головна задача херсонців зараз — вижити, поки нас не звільнять ЗСУ. Сподіваюся, це станеться вже скоро. Просто знайте: Херсон — це Україна! І херсонці дуже чекають на ЗСУ” , — закінчує публікацію автор.
Пишуть про свій досвід і інші херсонці. Наприклад, користувач під ніком oksanasikach1, яка обурена чужою вимогою до жителів Херсонщини кудись їхати.
“Ми українці, і ми на своїй землі, чому ми повинні бігти, та й куди? … І зараз ми виживаємо, як можемо, бо не всі мають грошову допомогу, зарплату, та й взагалі гроші”, — пише вона.
Загалом коментарі можна побачити мешканців з багатьох регіонів України — тут і Львів, і Харків, і Миколаїв. Всі вони підтримують херсонців і просять не зважати на тих, хто намагається сіяти смуту.
Херсон – це Україна! Україна – це Херсон!