Помилки при будівництві фундаментів та цоколів
Будівництво будинків часто виробляють при рівні грунтових вод 1-2м від поверхні землі. Тому підошва споруди виявляється нижче за рівень грунтових вод, особливо часто це відбувається при виїмці грунту під котлован. В цьому випадку майданчик для фундаменту вже при виїмці грунту розмита, грунт стає рихлим, втрачає свою несучу здатність. У результаті – просідання грунту, тріщини, руйнування фундаменту будинку.
Наступна помилка – будівництво фундаменту бетонного, стрічкового на майданчику, покритого водою. При цьому відсутність професіоналізму призводить до того, що в траншею закладають зневоднену, суху суміш, мотивуючи це тим, що вода є в траншеї. До чого призводить таке укладання фундаменту?
Наступна помилка – підошва фундаменту представляє довільну поверхню з бетону та грунту, а не горизонтальну поверхню. Підошва фундаменту стає рихлою, засміченою грунтом. Зганяння води з тільки що укладеного бетону вимиває цемент. При укладанні сухої суміші у воду виникає розшаровувальний бетон. У результаті такої помилки фундамент не може повніст нести навантаження надфундаментних частин будинку.
Тому, перед будівництвом фундаменту необхідно осушити ділянку будівництва. Найпростіший спосіб осушення котлованів, призначених під фундаменту, – водопониження відкритим способом (див. рис. 1), тобто відкачування води з готових траншей або котлованів. Такий спосіб застосовується і в інших випадках – при явищі висхідної суфозії, коли відбувається руйнування грунту проникаючою водою і грунт втрачає стійкість.
У готовому котловані або під час виїмки грунту дрени розміщують так, щоб рівень грунтових вод був приблизно на 30см нижче за рівень майданчика під фундамент. Інакше виїмка грунту ускладнена. Поглиблення котловану або траншеї продовжують після зміни рівня приймального та збірного колодязя і заглиблення дрен, а грунт вибирають в напрямі, протилежному до потоку грунтових вод. Інакше затримуваний потік розмиє грунт.
Як тільки стало помітним явище висхідної суфозії, водопониження припиняють. Ознака висхідної суфозії – поява цівок води, винесення частинок грунту та утворення «мінікратерів вулканів» з частинками грунту, розташованими у вигляді винесення лави з кратерів вулканів. Зміна при цьому кількості мінеральних часток в грунті може привести до обповзання грунту і не дозволяє визначити несучу здатність грунту. Необхідно в таких випадках не лише припинити відкачування, але і підвищити рівень води, поки явище висхідної суфозії не припиниться.
Будівництво фундаментів котлованів слід вести так, щоб описані вище явища не виникали. Краще всього замість візуального контролю використовувати насоси з автоматичним управлінням, наприклад, з використанням поплавця у водозбірному колодязі. Змінюючи своє положення, такий поплавець включає або вимикає насос
Перед проектуванням фундаменту необхідно отримати інформацію про грунтові води, або, якщо такої інформації немає, викопати пробні свердловини в різних місцях ділянки. Якщо не зробити правильні водостоки, то грунтові води, що накопичилися, чинять тиск на конструкції, причому тиск різний. Наприклад, на 1м2 підвалу, зануреного на 1м в грунтову воду, діє з низу до верху сила, рівна 1т.Невірне визначення рівня грунтових вод призводить до неправильного вибору гідроізоляції підвалу – влаштовують тільки ізоляцію від вологості. Але під тиском грунтових вод підлога підвалу може піднятися, гідроізоляція зруйнується, вода заллє підвал, а потім проникне по стінах і в житлові приміщення. Що робити в такому неприємному випадку?
Необхідно відкачати воду, після цього виконати чотиришарову напірну гідроізоляцію, яку захищають залізобетонним коритом, передаючи тиск грунтових вод стінам будівлі.
У грунтових водах часто розчинені найрізноманітніші хімічні речовини: сульфати, різні солі, органічні та інші кислоти. При великій кількості сульфатів такі грунтові води можуть повністю зруйнувати бетон та фундамент. Так, сірчистий ангідрид, що міститься у воді, вступаючи в реакцію з цементом, утворює сульфоамомінат кальцію, який розчиняє і розпушує бетон. Індикатор такого процесу – білий гіпсовий наліт з наступним відшаровуванням бетону. Спосіб захисту – використання сульфатостійкого портландського цементу (наприклад, марки М350).
Висоли на фундаменті
Висоли – білі, кристалічного виду плями, виступаючі на різних конструкціях – результат циркуляції вологи з грунту з наступним виступом калієвих та натрієвих солей. Висоли – передусім свідоцтво поганої гідроізоляції від грунтових вод.
Засипку землі назад виробляють тільки після будівництва фундаменту та цоколя. Іноді цією умовою при виконанні зворотної засипки нехтують. Для стін підвалу бічний тиск представляє небезпеку, якщо це навантаження не сприймає надпідвальне перекриття. Унаслідок бічного тиску відбувається руйнування підвальних стін.
Для зворотної засипки неприпустимо використовувати грунт гіршої якості, чим вийнятий, а ущільнення землі – обов’язково.
Земля засипається шарами (не більш 30см), а потім кожен шар ущільнюється за допомогою ручних трамбівок. У землі не повинні знаходитися органічні речовини, великі камені, різні чужорідні тіла. Якщо засипка погано ущільнена, отмостка осідає, перестає прикривати фундамент, який починає промерзати, порушується гідроізоляція, вода поступає до стін, з’являються пліснява та гниття.
Якщо на першому поверсі є перегородки, то під ними необхідно розташувати несучі конструкції, усе навантаження від перегородок, не передаючи це навантаження засипці. Якщо перегородка встановлена не строго на балці, то через неправильну розмітку засипка осідає, в перегородці з’являються тріщини.
Неправильна зворотна засипка приводить і до дефектів водовідведень. Наприклад, якщо потік грунтових вод проходить поблизу підошви фундаменту, то це приведе до вимивання дрібних часток і зменшення, несучої здатності фундаменту. Тому роблять буферний гравієвий шар завтовшки 0,1-0,2 м між фундаментом та основою будинку. Буферний шар із гравію має низький капілярний ефект – вода піднімається в гравій на декілька сантиметрів. Причому буферний шар необхідно зробити так, щоб вода відводилася в дренажну систему, куди не поступають зовнішні води. Якщо цього не зробити, грунтові води поступлять під фундамент, і буферний шар зробить негативну дію.
Одним з найважливіших завдань при зведенні фундаменту є правильне виконання бетонних та залізобетонних робіт. Тріщини, обвалення, додаткова корозія арматури – результати неправильного укладання бетону в опалубку. Яка тут основна помилка? Вам завезли бетон в об’ємі декількох м3, протягом дня ви уклали його в траншею, а частину бетону, укривши, залишили наступного дня. Час схоплювання цементу (час від розведення цементу водою, а не від початку укладання) – 1-2 години, тому вивантажену бетоновозом суміш необхідно укласти якнайшвидше і відразу почати трамбування (жорсткого бетону), вібрацію (пластичнішого) або штикування (текучого пластичного бетону). Сенс усіх видів ущільнення – витіснити зайвого повітря, змусити бетонну суміш тісніше прилучитися до опалубки та арматури.
Зазвичай в індивідуальному будівництві використовують ручні трамбівки з плоским майданчиком знизу, масою до 20-25кг. Трамбівку вільно опускають на бетон з висоти близько 0,3 м; наступним ударом перекривають половину попереднього. Коли на поверхні з’явився цементний розчин, можна вважати, що бетон ущільнився.
Якщо бетон має середню пластичність, то необхідно його штикувати металевим стержнем масою біля 3кг. Таким стержнем рівномірно проколюють бетон.
Часто в будівництві використовують занурювальні вібратори, що дозволяють найбільш оптимально ущільнювати бетон. При використанні вібраторів часто припускаються помилки, притискаючи їх до арматурного каркаса для передачі коливань через каркас. В цьому випадку біля лозин арматури утворюється шар слабкого розчину, погіршуючого властивості залізобетону.
Якщо при будівництві фундаменту ви використаєте сталеву арматуру, не робіт такі основні помилки:
– не нарощуйте арматуру за допомогою зварювання. Під дією зварювання метал втрачає свої пружні якості, швидко руйнується;
– очищайте прути арматури від іржі металевою щіткою. Видалення іржі маслом приведе до порушення спільної роботи (зв’язки) бетону та арматури;
– арматура має бути очищена від стороннього бруду; не заливайте суміш, якщо на арматуру налипнули грудки грунту, сторонні предмети і тому подібне;
– не можна використовувати арматуру меншого або арматуру іншого поперечного перерізу або якості (в порівнянні з арматурою, рекомендованою фахівцями);
&– при вигині арматури не можна нагрівати місця вигину, оскільки при цьому змінюється структура сталі, метал втрачає пружність, стає крихким.
Якщо бетонування фундаменту, стін, цоколів та інших конструкцій припиняється (наприклад, закінчується денний час, відведений на роботу), то закінчувати його можна тільки в тому місці, де в конструкції не буде розтягуючих та стискуючих зусиль і шов, що утворюється через закінчення частини роботи, не порушить спільну роботу усієї конструкції. Нанесення цементного розчину на місце з’єднання шарів бетону не сприяє утворенню міцного шва.
При будівництві бутобетонного фундаменту, коли до 40% об’єму фундаменту займає великі камені, шматки твердого бетону, необхідно, щоб камені та шматки бетону не торкалися один одного, але і проміжки не перевищували 5 см. У такому фундаменті камені «плавають» у бетоні, але нижній та верхній шар мають товщину не менше 15 см, інакше великі камені можуть продавити основу.
Споруджуючи залізобетонні стрічкові або стовпчасті фундаменти, іноді не укладають шар монтажного бетону під основу арматури. Це ще одна помилка будівництва фундаменту. Ця груба помилка призводить до виникаючої корозії та швидкого руйнування фундаменту.
Ще декілька помилок, що часто допускаються, при будівництві фундаменту та цоколя:
– після пристрою опалубки її зволожують, бо суха деревина вбирає з бетону частину води, відповідно, при цьому падає міцність бетону.
– кам’яні цоколі виготовляють з природного каменю. При цьому використовують міцний цементний розчин, а після установки опалубки з тильного боку укладають бетон. Якщо ущільнювати бетон вібрацією, в швах руйнується цементний розчин, що знаходиться в процесі схоплювання. Розчин розтріскається, стане водопроникним. Уникнути такої помилки можна тільки ущільненням бетону, не ушкоджуючи при цьому кам’яний цоколь та запобігти злипанню опалубки та бетону.
– в деяких випадках вибирається проект будинку, в якому необхідно виготовити бетонне стягування, яка несе покриття холодної та теплої підлоги або гідроізоляцію. Не можна на таке стягування для її вирівнювання укладати шар цементного розчину, який рано чи пізно почне відшаровуватися від бетону і ламатися.
– при виготовленні бетонного стягування також потрібний пристрій звукоізоляції перекриття, наприклад, бетонне стягування кладуть на мінераловатну подушку.
– вирівнюючий верхній шар бетонного стягування (наноситься не пізніше 48 годин після укладання стягування) часто відшаровується, що пояснюється недостатнім зволоженням, необхідним для схоплювання цементу з бетоном.
– іноді стягування виготовляють із бетонної суміші, в якій піскуватий гравій замінюють перлітом або доменним шлаком. Таку суміш роблять з метою зменшення маси стягування. Але доменний шлак чутливий до вологості, доменне вугілля згорає не повністю, а речовини, що залишилися, у вологому середовищі вступають в хімічні реакції з виділенням газів, збільшенням об’єму.
– перліт містить велику кількість води гідрата, яку він при нагріванні втрачає. Тому, якщо знизу в стягування поступають пари води, перліт їх поглинає, і конструкція зволожується – в результаті утворюються пліснява і поверхневі висоли.
Джерело: ibud.ua