Рельєфна обробка стін: матеріали і техніка виконання

Незважаючи на активне поширення ідей мінімалізму, в сучасному ремонті не втрачають актуальності ексклюзивні методи обробки. Виробники матеріалів охоче йдуть назустріч примхам споживачів, пропонуючи склади з все більш досконалими властивостями. Розповімо про використання рельєфної штукатурки в обробці стін.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕЛЬЄФНОЇ ОБРОБКИ

Головною властивістю фактурування стін вважається відмова від гладких оздоблювальних поверхонь, що утворюються після фарбування або наклейки шпалер. З точки зору стилю це можна вважати даниною поваги старовинній архітектурі, в практичному ж сенсі така обробка не має переваг. Практично всі фактурні поверхні позбавлені якостей, якими володіють покриття на зразок сайдингу або шпалер під фарбування, їм властиві наступні недоліки:

• Низька ремонтопридатність.
• Відсутність антистатичних властивостей.
• Проблеми з видаленням забруднень.
• Травмо небезпечність.
• Відносно висока вартість матеріалів.
• Для правильного нанесення необхідна певна майстерність.

Потрібно відрізняти рельєф від фактури. На відміну від звичайних фактурних поверхонь, рельєфні імітують не один тільки зовнішній вигляд поверхні різних матеріалів, але також і способи їх обробки, часто вельми архаїчні. Втім, рельєфна обробка знаходить своє місце також в рамках сучасних, епатажних і футуристичних дизайнах інтер’єрів — часто в такому варіанті покриття взагалі не має дрібної фактури, воно абсолютно гладке.

ВЛАСТИВОСТІ ВИКОРИСТОВУВАНИХ МАТЕРІАЛІВ

Очевидно, що утримання масивних барельєфів можливо лише за умови, що використовувана суміш буде досить густою і щільною. Однак в цьому випадку матеріал втрачає пластичність і робота з ним стає скрутною. Зручними в нанесенні і добре тримаючим форму можна вважати три типи сумішей:

• Тиксотропні з гомогенною структурою. Являють собою пластичні шпаклівки без включення наповнювача.
• Що включають до складу легкі гранульовані матеріали для зниження ваги.
• Пористі, насичені найдрібнішими бульбашками повітря.

Тиксотропні склади складніші у виготовленні, їх витрата з розрахунку маси вища, але тільки така штукатурка вважається найбільш універсальною, оскільки дозволяє створювати і великі, і дрібні форми рельєфу. Такий матеріал має однакові фізико-механічні властивості при різній товщині шару, що підвищує стійкість до розкриття тріщин і механічних впливів.

Рельєфні штукатурки з гранулами перліту, вермикуліту або спученого скла займають деяку середню позицію між матеріалами іншого типу. Вони впевнено тримають тільки середню товщину шару – до 15-20 мм, але при цьому досить щільні і міцні, часто їх додаткова обробка не потрібна.

Поризовані матеріали досить крихкі, проте їх структура, по суті — дуже міцна піна, оптимально підходить для створення барельєфів, при цьому навіть велике ліплення не з’їде під власною вагою. Однак підсумкові якості поверхні після затвердіння далекі від оптимальних, потрібно покриття шаром жорсткого матеріалу, наприклад, шпаклівкою з мікрофіброю або звичайною гіпсовою, укріпленою скловолоконною павутиною.

ПРИЙОМИ РЕЛЬЄФНОЇ ОБРОБКИ

Умовно способи роботи з рельєфною штукатуркою можна розділити на художні та технологічні. До останніх відносяться ті прийоми роботи, коли форма задається характером руху робочого інструменту, а не його формою. Шляхом роздавлювання пластичної суміші в різних напрямках, руху з відривом, розтягування та іншими маніпуляціями надається рельєф, який завжди хаотичний.

Технологічні методи, навпаки, використовують для утворення однорідного, повторюваного малюнка, який формується кромкою інструменту за один рух. Ось приклади:

• Хвилястий рельєф наносять широким шпателем з криволінійною кромкою.
• Структуру кори можна відтворити трафаретним валиком.
• Цегляна кладка імітується залишенням відбитка від трафаретної панелі.
• Повторюваний великий рельєфний малюнок можна виконати нанесенням штукатурки по гнучкому трафарету.

Про останній спосіб потрібно розповісти

докладніше. Готові трафарети в продажу зустрічаються рідко, але їх можна виготовити самому. Як матеріал краще не використовувати ватман або пакувальний картон, кромки яких розкисають, через що трафарет втрачає форму. Оптимальні варіанти для виготовлення – пароніт, вологостійкий картон, з якого вирізають ущільнювальні прокладки. В крайньому випадку можна використовувати силіконові килимки для випічки, які коштують копійки і зустрічаються в більшості магазинів з кухонним начинням.

Для вирізання трафарету необхідно знайти повторюваний малюнок, званий патерном, роздрукувати його в потрібному масштабі на декількох аркушах, потім наклеїти зображення на підкладку. Після висихання трафарет вирізують по контурах одноразовим скальпелем або модельним ножем, залишаючи якомога менше зарубок в кутах і різких заокругленнях. Після виготовлення наклейку краще відмочити в теплій воді, щоб друкарська фарба не в’їлася в покриття стіни.

Порядок використання трафарету простий. Малюнок наноситься горизонтальними або вертикальними рядами, починаючи від довільного кута. При кожному наступному нанесенні трафарет прикладається однією або двома сторонами до існуючого візерунка.

Робити це потрібно акуратно, недосвідченим майстрам краще заручитися підтримкою помічника.

Також звертаємо увагу читачів на інвертовані форми рельєфу, характерна риса яких — западини і вищерблені ділянки на загальній площині стіни замість опуклостей і напливів в стандартному варіанті. Виконати такий прийом можна невигадливим способом: спочатку потрібно нанести безперервний рельєф з гострими піками і хребтами, велика частина яких з’єднана між собою. Після цього проводиться шліфування площини: спочатку грубою теркою, потім абразивною сіткою необхідної зернистості. Головна складність такого способу в тому, що всю площу поверхні потрібно обробляти строго поетапно, постійно контролюючи кривизну довгим правилом. Найкращим чином для створення інвертованого рельєфу підходять поризовані суміші, які після затвердіння найбільш просто піддаються обробці.

ФІНАЛЬНА І ХУДОЖНЯ ОБРОБКА

Практично завжди рельєфний малюнок на стіні не залишають як є після висихання штукатурки. В першу чергу потрібно виконати зачистку і усунути огріхи у вигляді на крайках або великих подряпин. Занадто сильно старатися не потрібно: для кожного типу рельєфу діють свої допуски по шорсткості з урахуванням покриваності захисного покриття.

Після “доопрацювання напилком” поверхні потрібно надати водо – і грязестійкість, покривши її водно-дисперсною фарбою з гідрофобними властивостями. Обробка проводиться або пензлем з тонким синтетичним ворсом, який не випадає, або фарбопультом. Наносити фарбу можна в кілька шарів, але пам’ятайте, що покриття повинно бути тонким, щоб не згладжувати дрібну фактуру поверхні понад міру.

Барельєфи, як правило, піддають тонуючому фарбуванню після нанесення основного захисного шару. Таким чином підкреслюється глибина малюнка, і він виглядає ще більш рельєфним. Перед тим як зробити спробу виконати тонування самостійно, рекомендуємо вивчити кілька відео-уроків від художників, присвячених грі світла і тіні.

Після цього потрібно буде вибрати загальний напрямок освітлення і підвести виступаючі частини рельєфу так, щоб світлі кромки не тонувалися зовсім, а скіс з боку джерела світла плавно приглушувався, стаючи більш насиченим до поглиблення. При цьому з боку, протилежному падінню світла, підводилася тінь, яка на 2-3 тони темніша тонування скоса і світлішає в міру віддалення від кромки.

Джерело: isu.org.ua