Передріздвяний період – приємна пора очікування чудес.
Це час, коли минуле зустрічається з майбутнім, в якому ми звертаємося до свого коріння, незалежно від віку, чекаємо на виконання бажань і подарунків. І нехай у кожному з регіонів України свої традиції свята, нас усіх поєднує відома мелодія «Щедрик», щедрий стіл та традиційні святкові напої від найкращих українських пивоварів.
Львівське Різдво – вже давно бренд України.
До Галичини, де святкування Різдва – національне надбання, їдуть іноземці, щоби насолодитися живими українськими традиціями. Тут старанно дотримуються вікових звичаїв, обов’язковий і солом’яний Дідух, і 12 пісних страв, і святковий Вертеп. Галичани змогли зберегти це чудове театралізоване дійство навіть за радянських часів заборони віри. Ангел, Пастушки, Чорт, Циган, Три Царі з різдвяною зіркою рік у рік обходять будинки та площі.
Жителі Львова плетуть павуків із соломи, бо вірять, що саме ці тварини приховували місце народження Ісуса. Їх вішають над входом, і над іконами. А ось Дідух – символ урожаю та предків у вигляді житнього, пшеничного чи вівсяного сніпа – спалюють на третій день свят.
До 1939 року в Галичині на Різдво не прийнято було вживати багато алкогольних напоїв. Господарі готували наливки з горіхів, ягід або шкірки лимонів та апельсинів, варили святкове пиво для себе, експериментуючи зі смаками. Завозили темне та світле з Чехії та Польщі, благо кордон поруч. Традиціям не зміниш, з того часу різдвяне пиво стало святковим викликом для крафт-пивоварень та великих виробників. Сезонне пінне наливають у святково прибраних кнайпах та на вулицях. Запахи хмелю та солоду гармонійно поєднуються з ароматами імбиру та кориці, карамелі та кави. У приготуванні пивних коктейлів львів’янам немає рівних, вони готові запропонувати різане пиво, пиво зі спеціями, пиво з кавою і навіть пиво з сиропом.
Закарпатське Різдво строкате, як горська вишивка,і запальне, як угорські мотиви.
Напередодні Різдва мешканці Закарпаття називають Карачуном. Таку саму назву носить різдвяний калач. За час зимових свят його випікають тричі. Замість куті на столах у закарпатців бобальки – запечені чи пропарені булочки з тіста, посипані горіхами та маком.
З їхньої дегустації тут розпочинають святкову вечерю, зібравшись усією родиною. Вино та хліб, як правило, ставлять на підвіконня – це для померлих родичів.
Напередодні Різдва потрібно завершити всі термінові та важливі справи, припинити сварки та припинити розбрат. Вранці господиня за допомогою кремнію та огнива повинна запалити 12 полін і приготувати на них 12 пісних страв. Після заходу сонця всі члени сім’ї моляться, у деяких районах починають вечерю із зубчика часнику та меду, щоб бути здоровими. Після вечері шматочками зі столу частують худобу, а старші діти розносять їжу незаможним.
У Закарпатті на Різдво до обіду бажано не ходити в гості до сусідів, особливо жінок. Натомість увечері веселощів не зупинити – кожен будинок тут обходять із вертепами, які називають бетлегами. Щедрі господарі пригощають гостей найкращим вином, сортів якого є безліч. Але навіть більше, ніж вино, тут люблять різдвяне пиво, що зігріває. Крафтові виробники стверджують, що їхнє пиво воістину найкраще в Україні, оскільки вариться на цілющій воді регіону. Воно призначене для неспішного пиття біля вогнища або каміна, дуже складне до смаку, багатогранне, з душею. А закусок на Закарпатті до пива не перерахувати: банош, копчені ребра, гострі мадярські страви, величезний асортимент місцевих сирів.
Багатонаціональна Одеса вдало зміксувала українські, єврейські, молдавські та бессарабські традиції святкування Різдва.
В одеських селах чекали першої зірки, щоб покликати Мороза їсти кутю. Першу ложку солодкої каші глава сімейства підкидав до стелі, і якщо крупиці каші чи маку прилипали до нього, вважалося, що рік буде щедрим. На стіл подавали 12 обов’язкових страв: рибу, варену квасолю, кутю, коржі з маком, картопля, голубці з пшоном, вареники, кашу, тушковану капусту, гриби, узвар. Вся сім’я, як правило, чекає на першу зірку – з ранку без сніданку та обіду.
Поважаючи традиції предків, в Одесі намагаються почастувати всіх. Багато років поспіль у парку Шевченка студенти місцевих вузів – кулінари-початківці – варять кутю на всіх. Кондитери теж не відстають – випікають величезні різдвяні калачі та частують народ. Останній 500-кілограмовий пряник прикрасили сценами з повісті Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом».
Є чудова сучасна традиція прикрашати Потьомкінські сходи шапкою Святого Миколая, мішком із подарунками. Все виглядає так, ніби святий спіткнувся на драбині і втратив свої речі. А біля пам’ятника Дюку обов’язково встановлюють величезну різдвяну зірку.
Різдвяне пиво в Одесі – найпопулярніший зимовий напій. Решта – на любителя. Хтось любить у ньому нотки імбиру, прянощів для глінтвейну, а хтось знаходить смак різдвяного печива та англійського пудингу. На закуску для пива часто вибирають червону рибу холодного копчення або п’ють його з місцевим кільцем – по-простому, по-одеськи.
На Слобожанині до Різдва готувалися заздалегідь.
Перед святами господині намагалися прибрати та гарно прикрасити будинок. Підлогу встеляли соломою та сіном – як нагадування про те, що Ісус народився в яслах. Домашнім заборонено курити, усі тримали піст. Сіном прикрашали також покут – місце, де незабаром стоятиме кутя та узвар із сухофруктів.
До свят пекли святковий хліб – паляниці, готували 12 пісних страв, по одній на кожен місяць року. Іноді горщик з кашею виставляли за поріг для Мороза, щоб задобрити його і наступного року худоба не вивелася і не замерзла.
Окрім колядок та вертепу у дітей було особливе завдання – принести батьківський «вечір» своїм хрещеним, а також самотнім бабусям. За кутю та пиріжки ті обдаровували їх солодощами чи грошима. Потрібно було обов’язково покуштувати у гостях куті – 12 її видів за свята.
Харків’яни традиційно відзначають Різдво в домашньому колі, а на площу Свободи виходять, щоб побачитися з друзями, почастуватися біля ошатної ялинки варениками чи пирогами, підняти кухоль гарячого вина чи гарного пива за новий рік — від бурштинового до темно-коричневого чи чорного. Втім, світле пиво тут популярніше – позначаються традиції радянського минулого. Найкращі бариста міста також намагаються приготувати до свята смачні пивні коктейлі – наприклад, змішують темні сорти пива з вишневим або томатним соками, а світлі – з яблучним та виноградним, або готують коктейль «Чорний оксамит» – у ньому ароматне пиво поєднується з ігристим вином.
Щедрий пісний стіл зі святковими свічками, вся сім’я у зборіна Різдво – типова святкова картина у Центральній Україні.
Вечір починається з молитви та запалення різдвяної свічки. Святкові страви виставляють на встелений соломою та рушниками стіл. На кути під скатертину кладуть часник, який оберігатиме сім’ю від зла.
Весела сімейна забава – вареники з різними начинками, у які господині кладуть монетку, горошину перцю чи вугілля. Вважалося, що обравши свою начинку, ти прогнозуєш події у новому році.
Головні святкування Києва відбуваються на Софійській площі, а також на Подолі – тут співають колядки, беруть участь у вертепах та слухають виконання пісень від найкращих рок- та фолк-колективів країни, танцюють навколо ялинки та веселяться з друзями.
Щоб повністю поринути у Різдвяні свята, кияни та гості вирушають до парку «Київська Русь» та до Пирогово – тут народні гуляння тривають більше місяця.
Відвідувачі беруть участь у забавах та конкурсах, катаються на конях та у візках, дегустують найкращі святкові страви, запиваючи їх святковими ж напоями. Наприклад, темними сортами пива, які виробники дбайливо зварили до свят – з нотками меду, кленового сиропу, чорносливу чи цитрусових. Або світлими сортами, підмішуючи в них лимонний сік та м’ятний сироп.
Джерело: focus.ua