Зазнавши невдачі у своїх першопочаткових загарбницьких намірах в Україні, агресор вимушений на ходу вигадувати нову тактику ведення війни. В тому числі й шляхом залучення нового військового контингенту, розташованого як в країнах-сателітах, так і вербуючи громадян третіх держав.
Про мету інформаційно-психологічного тиску росіян, ситуацію довкола Одеси, вплив Китаю на нейтралітет Казахстану і фактор Придністров’я – в ексклюзивному інтерв’ю сайту 24 каналу розповів військовий експерт Ігор Козій.
Тактичні імпровізації Кремля та мета інформаційно-психологічного тиску
Пане Ігорю, як Росія змінила тактику ведення війни проти нас сьогодні?
Варто сказати, що зміни ці викликані тією безпорадністю, яку відчуває російська армія перед обличчям спротиву українських збройних сил.
Першою ознакою таких змін від безсилля є вимушене знищення мирного населення. Робити це просто заради того, щоб принести більше руйнувань, ніж це допустимо з точки зору міжнародного гуманітарного права. Ми бачимо і вбивства цивільних, в тому числі й дітей. Бачимо руйнацію цивільних об’єктів. Також можемо спостерігати жорстокість та тортури, які відбувалися на ЗАЕС з персоналом.
Нині маємо справу із ситуаціями, які можуть призвести до глобальних екологічних катастроф через дії окупантів на ЗАЕС та ЧАЕС. Тобто вони перейшли до відкритого терору. Росія сьогодні – ні що інше, як держава-терорист. Цей факт давно мав стати загальновизнаним.
Чи принесе якісь плоди Росії нова тактика розосередження колон?
Певний шанс на успіхи це їм дає. Розумієте, вони обрали тактику бліцкригу. Тобто якнайшвидшого просування вглиб, оминаючи ЗСУ для входження до Києва з метою його захоплення надалі.
Якщо ми візьмемо до уваги те, що у нас не на кожному подвір’ї є протитанкові засоби, то ця тактика видається дуже ефективною. Але вона ефективна до тих пір, поки наступаюча армія не опиняється в ситуації, коли в місті чи селищі є Збройні Сили. Коли в місцях, через які проходять великі колони техніки, розташовані бойові підрозділи, прохід стає дуже складним.І от київський напрямок це дуже добре показав. Тому вороги й відмовились від мотострілкових з’єднань. Маю на увазі в першу чергу бригади – вони віддали перевагу використанню частин та підрозділів Росгвардії чи СОБРу або інших не зовсім військових, а швидше парамілітарних формувань, які мають переважно виконувати правоохоронну функцію.
А що стосується розосередження, то це з їхньої точки зору виглядає більш-менш реальною можливістю не втрачати великої кількості людей. Проте, знаєте, вони все одно потрапляють під вогонь протитанкової зброї.
Наше головне завдання зараз – створити штучні перешкоди для руху малих колон бронетехніки, щоб зібрати таких колон якомога більше в одному місці, а потім їх усі знищити.
Крім того, ще цікаво було б розглянути можливість знищення ворога в умовах оточення. Це перспективна річ з точки зору того, що ми можемо знищити ворога не тільки всередині цього кільця, але при правильному підході, також і з тилу, тобто з зовнішньої сторони цього кільця. Думаю, що це було б дуже ефективно. Цей компонент потребує підготовки та правильного планування.
Інформаційна війна проти України та плани Кремля
Оцініть ефективність інформаційної війни проти нас. На що розраховує Москва, діючи так примітивно на інформаційному фронті?
Ворог нині діє в цьому плані неефективно. Це пов’язано передовсім із нецільовим використанням коштів, виділених окупантам для підкупу чи вербування посадовців в Україні. Гроші взяли на це завдання і розпиляли. Все.
В цьому аспекті треба віддати належне так само і президентові. Він починає обирати патріотично налаштованих людей для призначення на посади. Яскравим прикладом такого високого рівня патріотизму та водночас професійності є очільник Миколаївської ОДА Віталій Кім. Я б хотів, щоби всі голови обласних адміністрацій були такого калібру.
На жаль, за 30 років держава-терорист під назвою Російська Федерація достатньо зробила для появи тут великої кількості запроданців.
Після війни, коли ми віддамо шану загиблим і повагу тим людям, які захищали нашу батьківщину, настане час і для них. Треба буде серйозно міркувати над тим, щоб дати оцінку всьому цьому, починаючи з 1991-го року.
Яким чином росіяни планують брати Одесу?
Знаєте, важко сказати, важко оцінити внутрішні ресурси в першу чергу людські ресурси, воєнні спроможності Росії на сучасному етапі.Так, ми бачимо надлом, бачимо моральний надлом. Їх б’ють скрізь, хай там як, ми бажаємо, щоб і в морі, і в повітрі росіян били значно більше, ніж на сьогодні це роблять.
Думаю, що питання висадки морського десанту до кінця з порядку денного не зняте. З російського боку є певне угруповання кораблів вогневої підтримки. Слава Богу, нам свого часу допомагало море, яке було штормовим. В такому стані воно не дозволяло причалити російським суднам.
Не забувайте, що є ще й п’ята колона. В Одесі є російські симпатики й ними легковажити не можна. Треба врахувати весь попередній негативний досвід. Особливо спираючись на минулі події весни 2014-го. Сподіваюся, СБУ зробила відповідні висновки. Місто-фортеця зовні – це добре, але треба не забувати ще й про внутрішній периметр.
Навіщо росіяни пригнали сюди бронепотяг і як нам з ним впоратися?
Цей потяг привезли з російсько-китайського кордону. Такий крок можна охарактеризувати, як крок агонії у спробі використати все, що є в арсеналі. По-іншому цього не пояснити. Іноді складається таке враження, що російський президент нищить свій народ, відправляючи його навмисно до лав війська.
Такий потяг можна легко нейтралізувати за допомогою Javelin чи NLAW. Він вразливий першочергово через обмежену маневреність. Ба, більше, – знешкодити цей локомотив можна, навіть просто пошкодивши колії.
Найманці та контингент із інших країн
Москва справді вербує сирійців з досвідом ведення бойових дій в умовах міста?
Росіяни повсякчас шукають “гарматне м’ясо” для власних потреб. Людину там взагалі не цінують, як таку. Тому я не здивуюся вербуванню.
Якщо такий процес відбувається, то він тримається в таємниці. Однак, участь сирійців нічого не вирішить. Для них воювати у наших північних широтах, коли вночі мороз до -9, буде дуже складно. Це не той театр військових дій, до якого вони звикли.
А що з ПМР?
Нещодавно наші війська підірвали міст, який з’єднував самопроголошене Придністров’я з Одесою. В цього підриву було дві цілі. Перша – не допустити висадки російського десанту, який би в такому разі попрямував через Затоку суходолом до Одеси. А друге – це не дати можливості висунутися в тому ж напрямку російським силам з Придністров’я.
Там зараз готові піти в бій на боці Кремля приблизно 800 людей. Більш конкретні цифри має назвати наша розвідка.
Що скажете про країни ОДКБ і ШОС? Путін тиснутиме на котрісь із них задля поповнення ними російського особового складу в Україні?
Я б сказав, що поки нам немає про що хвилюватися. Більшість країн, які входять до цих структур разом з Росією, будуть намагатися притримуватися чітко нейтральної позиції.
В питанні із невтручанням Казахстану нам пощастило, що вирішальну роль зіграв Китай. Пекін не хоче, щоб у його зону впливу хто-небудь втручався. І Росія в тому числі. Та й в ШОС Піднебесна входить також.
Зрештою, ми чули заклики до миру, які лунали від представників КНР.