Що не так з президентським проектом Великого герба України
Україна незабаром може отримати новий, т. зв. «великий» державний герб. У вівторок, 13 липня, президентський законопроект про Великий Герб України включили у порядок денний 5-ї сесії Верховної Ради, що триватиме до кінця тижня.
У День Конституції, 28 червня 2021 року , президент Володимир Зеленський вніс на розгляд Ради законопроект про великий Державний герб України. Документ позначений як невідкладний – для термінового розгляду. Наступного дня, 29 червня, на сайті парламенту опублікували законопроект із ескізом пропонованого герба. Виявилось, що це не ескіз-переможець конкурсу 2020 року, а ескіз 1996 року (трохи перероблений згодом), що відхилили у всіх попередніх конкурсах.
Зареєстрований у Верховній Раді 29 червня 2021 року проект Великого Герба
Сотня років спроб
Ідея створення Великого Герба уперше з’явилась у 1917 році. У різні роки над його проектом працювали Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Микола Битинський та інші. Усі історії завершувались нічим. У той же час осучаснили і стилізували тризуб князя Володимира Великого. У 1991 році проект із тризубом розробили львів’яни Андрій Гречило (історик і геральдист) та Іван Турецький (художник) – зараз це так званий Малий Герб.
Герб УНР, розроблений Василем Кричевським (зображення УІНП)
Знову ж про Великий Герб України заговорили в конституційну ніч у 1996 році.
«Кожен, хто знає історію ухвалення Конституції, розуміє, чому в ній з’явилася згадка про так званий Великий Герб. Лише тому, що комуністи – в той час найбільша фракція Ради – без цієї згадки навідріз відмовлялися голосувати за тризуб. Але нікому, крім комуністів, не спадало на думку всерйоз просувати ідею Великого Герба, адже ми не імперія і не федерація», – каже екс-керівник Інституту національної пам’яті історик Володимир В’ятрович.
Рух по колу
За майже 30 років Незалежності провели 4 конкурси на найкращий ескіз Великого Герба. Перший – у 1991 році, коли переміг проект геральдиста Андрія Гречила і художника Івана Турецького. Тоді від Великого Герба відмовились, бо зрозуміли, що він «не пройде». У 1996 році відбувся ще один конкурс, в якому взяли участь 420 проектів. Жоден із них не затвердили, а в Конституції з’явилось поняття Малого Герба.
Раптом у 2001 році на розгляд Верховної Ради винесли ескіз, зроблений у 1996 році Олександром Івахненком, що, утім, на конкурсі був відхилений. Геральдисти знову розкритикували його і законопроект не ухвалили.
Третій конкурс провели у 2007-2008 роках. Тоді знову заговорили про Великий Герб авторства Олександра Івахненка, який на той час вже помер. Ескіз доопрацював графік, автор циклу «Мазепіана» Сергій Якутович, та до Ради проект знову не дійшов.
У 2020 році оголосили черговий конкурс на ескіз Великого Герба України. Переможцем став проект Олексія Кохана (він брав участь і в попередньому конкурсі), на якому зображені Лев та Архангел Михаїл, які тримають щит із тризубом, над ними – запорізький козак, що є обов’язковим елементом Великого Герба згідно із Конституцією.
Ескіз-переможець конкурсу 2020 року
Цей проект схвалила більшість професіоналів, хоч і пропонувались деякі зміни. Водночас він отримав «на горіхи» від соцмереж.
Один із торішніх жартів про ескіз, що переміг в останньому конкурсі
Аж раптом Володимир Зеленський вносить у Раду все той же проект Олександра Івахненка.
Фейкова корона
«Я не розумію, чому президент подав цей проект, хто його підставив. Цей проект не відповідає ані статусу України, ані Конституції, ані геральдичним нормам. Його відхилили ще на другому етапі, він навіть не дійшов до фіналу», – розмірковує у розмові із ZAXID.NET голова Геральдичного товариства України і член журі конкурсу на ескіз Великого Герба Андрій Гречило.
Щодо сучасності проекту, то, каже він, не варто плутати герб з логотипом, що є іншою системою знаків і живе недовго, бо орієнтується на тренди. Герб є консервативним явищем, що походить зі середньовіччя, для якого є свої правила і вимоги.
Перша груба геральдична помилка у запропонованому президентом проекті, за словами Андрія Гречила, стосується корони гідності – статусного вінця над усією композицією. Корони гідності використовували (і роблять це зараз) конституційні монархії, як-от Швеція, Нідерланди, Данія чи Норвегія. А князівства – наприклад, Монако чи Ліхтенштейн – використовують князівські вінці. Тобто вінець – вказівка на статус.
«Важливо, що ідеться про реальні корони, що використовуються у церемоніалах. Є ще варіант, коли у гербах зображують національні святині, пам’ятки, пов’язані з історією становлення держави, що реально існували. Тут можна згадати Угорщину з короною святого Стефана або Болгарію чи Сербію», – розповідає Андрій Гречило.
Окрім того, каже він, що Україна за Конституцією є республікою, ніхто ніколи не бачив, як виглядали вінець Володимира Великого чи корона Данила Романовича – неможливо навіть зробити реконструкцію. До того ж, корон не було у проектах гербів, що розроблялись геральдистами і художниками упродовж минулого століття.
«Намальоване у цьому проекті чомусь ідентифікують як вінець Ярослава Мудрого, хоча як він виглядав, ми не знаємо. Ця корона подібна на вінець з одногривневої купюри 92-го року, щоправда, тоді він був на голові Влодимира Великого, а Ярослав Мудрий на двогривневій купюрі був у шапці. У 2005 році дизайн банкнот змінили – в обох князів повиростали бороди і вони помінялись головними уборами. Та вінець, який намалювали Ярославу Мудрому, це діадема з Михайлівського скарбу, знайдена археологами у Києві. Точно не встановлено, кому вона належала. Вважається, що це жіноча прикраса вже з 12-го століття», – пояснює Андрій Гречило.
Отже, корона на проекті герба є фіктивною і не може претендувати на загальноукраїнський символ, вважає він.
Трохи містики
Друга груба помилка у пропонованому ескізі – так званий геральдичний намет, що у гербах завжди використовують разом із шоломом.
«Сьогодні така геральдична річ використовується переважно в гербах колишніх британських колоній – Барбадосу, Ямайки, Бермудів тощо. Те, що Україна ніколи не була британською колонією, всім відомо. До того ж, шолому немає. Чому цей намет літає між короною і щитом, зрозуміти годі. Мабуть, залишилось порожнє місце, треба було заповнити», – каже геральдист.
Його підтримує історик та журналіст Олександр Зінченко, який в ефірі програми «Подвійні стандарти» на радіо НВ розповідав, що намет вказує на ранг, як корона – на статус.
«В європейській геральдиці зазвичай використовувались мантії – бо був монарх. Намет – це відзнака, характерна для лицарів, шляхти. Так, іноді намети використовують в державній атрибутиці, але є нюанс – в Африці, де люди далекі від європейської геральдики», – вважає Зінченко.
Топтання прапора
Третя груба помилка, за словами Андрія Гречила, це те, що обидва щитотримачі – лев і козак – наступають ногами на синьо-жовту стрічку.
«Стрічки дають в гербах, але переважно у нейтральних кольорах, а якщо в національних – то це нонсенс, щоб по них топтались», – говорить геральдист.
Лев і козак мають символізувати право- і лівобережну Україну. Попри те, що лев, каже Андрій Гречило, має дві ліві задні лапи, на думку Олександра Зінченка, він зображений менш-більш геральдично, а висміяні соцмережами кольорові пазурі вказують лише на те, що він озброєний.
«Проблема тут інша. Щитотримачі в більшості державних гербів зображаються в природних кольорах, а тут і лев, і козак, з незрозумілих причин, золоті. Якби це була геральдична фігура – головна фігура на щиті – тоді так», – говорить історик.
І Андрій Гречило, і Олександр Зінченко також згадують про менші помилки – із колосками, калиною тощо. Та це, у порівнянні з іншим, просто художні недоліки, на які можна заплющити очі.
«Якщо зненацька Верховна Рада це затвердить, то соромно буде всій Україні. Я маю надію, що президент відкличе цей законопроект або Верховна Рада не дасть 300 голосів. З іншої сторони, якби чинна влада не прораховувала наперед, то не виносила би цього – який сенс ганьбитися? Та сподіваюсь, нам не зіпсують день Незалежності таким гербом», – коментує Андрій Гречило.
У кабінеті президента є таке зображення. Фото: Офіс президента
Елегантний вихід
У дискусії навколо Великого Герба України неодноразово наголошували, що як за стільки років його не створили, то вже й не треба.
«У 1992 році у постанові, що подавалась в Раду, ішлося лише про один герб – тризуб. Під час обговорень з депутатами ми дійшли висновку, що великий – не потрібен. Ухвалена постанова називається «Про державний герб», до речі, а не про малий державний герб. У 1996 році теж пропонували один герб, але довелось іти на компроміс. І так та справа волочиться 29 років», – говорить Андрій Гречило.
На його думку, замість «водити козу стільки років», варто внести зміни в Конституцію України – прописати, що в Україні є один-єдиний герб, зняти ярлик «малий» із тризуба і поставити на цьому крапку.
«Для цього потрібно 300 голосів Ради, всеукраїнський референдум і ще 300 голосів, щоб затвердити його результати. Думаю, що суспільство це би підтримало. Проблема вирішується, треба тільки проявити волю», – додає геральдист.
Олександр Зінченко, у свою чергу, каже, що комуністів в українському парламенті немає вже давно, тож немає сенсу відкопувати з могили старі політичні компроміси.
«Виглядає на те, що на 30-му році незалежності нема чим похвалитися, і придумали отаке. Мовляв, ми створили не просто великий, а найвеличніший герб в нашій історії. Можна увійти в історію, а можна – вляпатись. І ми до цього наближаємось», – вважає він.
Із цієї історії, вважає Олександр Зінченко, є елегантний вихід: «Найкращий варіант – це нічого не робити. Ми нічим не зобов’язані комуністичним депутатам 1996-го року».
Неодноразово говорилось про те, аби зробити єдиним Гербом України тризуб.
«Він дуже лаконічний, мистецький, виразний. Ми з ним живемо майже 30 років і він абсолютно виконує ті функції, що має виконувати герб. Хіба мені, як художнику, людині, яка любить мистецтво і його історію, трохи шкода, що лавровий віночок, що був в проекті Нарбута чи Кричевського, не врахували. А так, то цей герб є одним з найкращих», – пояснює ZAXID.NET художник та історик мистецтва Роман Зілінко.
«Утвердження ідеї незалежності перетворило тризуб і синьо-жовтий прапор на справжні об’єднавчі символи. За тридцять років вони міцно закріпилися в цій ролі, зокрема завдяки використанню на державних урочистостях, під час масових спортивних подій. Тризуб на футболках спортсменів чи на бортах військової техніки викликав почуття гордості у кожного українця. І навіть на таблицях урядових будівель, які явно не викликали таких емоцій, сприймався як свій. Він – візуальний фундамент нашої єдності. Він ідеальний», – вважає Володимир В’ятрович.