Сучасна електропроводка в квартирі своїми руками

Квартира, в якій починається ремонт – як чисте полотно, як квиток в нове життя. Сподіваюся, Ви запаслися терпінням, витримкою, грошима і – баченням того, яким створите по-справжньому «Ваше» житло. А почати творення доведеться з бази – електричної проводки.

Рекомендую вкрай уважно поставитися до цієї стадії ремонту. Не просто запросити електрика (в кращому випадку за рекомендаціями знайомих) і віддати йому на відкуп, а вникнути в питання особисто, й глибше. Прочитавши цей матеріал, Ви переконаєтеся, що на початковому етапі доведеться задурити трохи більше, щоб за підсумком отримати дійсно сучасний зручний «будинок-фортецю». В якому побут буде комфортним і раціональним.

Заковика в тому, що поняття правильності в цьому питанні надзвичайно розмито. Від загальноприйнятих ще з радянських часів стандартів до прогресивної і, власне, доречної в 21 столітті. Про другий варіант я і спробую розповісти. І показати його можливості і переваги. Безумовно, осягнути неосяжне і викласти детально всі тонкощі квартирної електропроводки в рамках одного матеріалу неможливо. Але, сподіваюся, вийшло розкрити головну думку – про те, чому слід відходити від звичних прийомів.

З чого починається адекватний електромонтаж.

Отже, Ваша головна задача – домогтися зручної і правильної схеми електрики. Простою мовою: щоб розетки і вимикачі стояли в зручних місцях (але не муляли очі), щоб їх з упевненістю вистачало, щоб техніка працювала без збоїв, а користуватися електрикою в квартирі було абсолютно безпечно. Досягти цього реально, слідуючи нескладним алгоритмом. І гарний початок тут – половина справи. З чого ж почати? По розуму – з планування та складання технічної схеми. Для чого доведеться пройти 3 основні стадії:

1. намітити місце розташування щитка,
2. скласти схему розташування розеток і вимикачів,
3. промальовувати маршрути і розрахувати необхідну кількість кабелю.

Де встановити щиток?

У 99% випадків ставлять в передпокої, що не позбавлене логіки. Розмістивши бокс в зоні вхідних дверей на висоті близько 1,5 метрів від підлоги, Ви:

1. зменшите до мінімуму довжину кабелю живлення,
2. на виході з квартири зможете при необхідності відключати непотрібні лінії,
3. уникнете доступу маленьких дітей до вмісту.

Визначивши підходяще місце, поставте на стіні мітки, щоб «не втратити». І йдемо далі.

Зверніть увагу: купувати сам щиток на цьому етапі рано! Ви ще не знаєте, які модульні пристрої і в яких кількостях в ньому розташуються, тому не маєте даних для вибору розміру і ємності боксу. Все це стане відомо пізніше. До того ж, нижче я розповім про можливості нового типу електрощитків. Обіцяю – вони виявляться знахідкою для багатьох.

Далі за планом розмітка розеткових груп і вимикачів.

З цим цілком можна впоратися самостійно, адже хто краще за Вас знає, де розмістите меблі, техніку і світильники? Беріть курс на зручність. Пройдіться по квартирі, визначте, де знадобиться основне і додаткове освітлення. Обговоріть з іншими членами сім’ї, як і де зручно користуватися технікою їм.

Потім на папері (або на копії плану квартири), в мобільному додатку, на комп’ютері (як зручніше), накидайте схему розташування габаритних меблів (диванів, столів, ліжок, шаф, ТВ і аудіо апаратури, кухонних меблів). І вже після – місця дислокації розеток і вимикачів. Чому після? Щоб по факту не виявилося, що третина точок підключення сховалися за громіздкими предметами інтер’єру і стали недоступними для користування, а частина техніки і включити нікуди.

Порада: не економте на кількості розеток. У цьому питанні краще пере, ніж недо. Як показує практика, на стандартну двокімнатну квартиру йде не менше 50 шт. Групуйте їх по 2-3-4, це зручно. А в подальшому, коли кілька точок підключення об’єднаються однією декоративною рамкою, і естетично. «Заощадите» на цьому етапі – недоотримаєте в побутовому комфорті. А згодом ще й «прикрасите» квартиру гірляндами проводів від подовжувачів і трійників.

Придумали? Спланували? Беріть в руки олівець з міцним грифелем (є і спеціальні будівельні) і .. відчуйте себе Мікеланджело.

Наступне завдання – малювання на стінах і стелі.

Намалюйте траєкторію від кожної запланованої розетки і вимикача до щитка. Тобто, від точки на стінах, де вони будуть розташовані в недалекому майбутньому. Основні кабельні траси ведіть або по підлозі, або по стелі. Як вибрати? Якщо планується підлога з підігрівом, то стельова прокладка кабелю фактично єдино можливий варіант і на практиці найчастіше застосовується.

Справедливості заради зроблю ремарку. Теоретично «тепла підлога» не заважає прокладці кабельних трас в підлозі. Тут питання впирається в товщину стяжки: наприклад, в 10-сантиметровий шар стяжки можна сміливо залити все, що завгодно. Але в квартирах зазвичай намагаються не «з’їдати» так багато. Про «теплу підлогу» (і про те, як, власне, «з’їсти» менше висоти), поговоримо нижче детальніше.

Малюючи, стежте, щоб лінії йшли зверху до розеток (кожна на 0,3 м від підлоги) і вимикачів (на 0,9-1 м від підлоги) строго вертикально, а всі повороти проходили тільки під прямим кутом.

В результаті мистецтв Ви отримаєте безліч намальованих ліній, що сходяться в одній точці – в місці установки квартирного електрощита. Навіщо це робити? Для попереднього підрахунку необхідного метражу кабелю.

Порада: промаркуйте кожну олівцеву лінію, виразно зазначивши, звідки буде прокладатися даний кабель. Це значно полегшить і прискорить монтаж надалі.

Навіщо так багато ліній?

Важливо зрозуміти: прогресивний підхід до організації електропроводки передбачає, що кожна розетка або вимикач з’єднується дротом з щитком безпосередньо, без розподільних коробок і без з’єднань. Це найбільш надійне і якісне, що Ви можете зробити з домашньою електропроводкою. Відверто кажучи, основна причина пожеж унаслідок несправностей в електропроводці якраз-таки місця з’єднання проводів. Це найпроблемніше місце. Відповідно якщо немає з’єднань, ризики в рази нижче.

Це зручно. Автономні контури завжди практичніше, ніж всі розетки, живити одним кабелем. Сталася аварія в одній, відключили всю лінію «до з’ясування» – і сидите без можливості включити електроприлади хоч куди-небудь. Плюс часто обійдеться дешевше. Ну як мінімум не дорожче, розкрию тему нижче.

Як досі роблять електрики, і чому це неправильно.

Не стану говорити за всіх фахівців, але факт залишається фактом. Довго ще не переведуться майстри, які мислять і діють за стандартами минулого століття. Не за потребами сучасного житла з його електричною начинкою. Що це означає? А те, що проект розводки і розрахунки кабелю, а, відповідно, і автоматики, відбувається з оглядкою на безнадійно застарілі стандарти. Стандарти, за якими Ви переплачуєте, отримуючи електропроводку з мінімальним потенціалом.

У кращому випадку ці злегка зашкарублі рекомендації приблизно такі:

• по 2 контури проводки на приміщення – на освітлення і на розетки;
• окремі контури безпосередньо до щитка на кожен потужний електроприлад (на кшталт електроплити або духовки);
• окремий автоматичний вимикач в щитку для захисту кожної лінії.

Щодо вибору перетину кабелю звичні, обкатані десятиліттями, стандарти наступні (можете перевірити самостійно, погуглити або поговоривши зі знайомим електриком):

• 1,5 мм 2 для ліній освітлення + автомат на 10А;
• 2,5 мм 2 для розеткових ліній + плюс автомат на 16А;
• 4 мм2 для потужних споживачів + плюс автомат на 20А.

Просто, зрозуміло, перевірено. Але застаріло. Ні в якому разі не стверджую, що так робити не можна – безумовно, можна. Питання в тому, навіщо, якщо можна зробити по розуму, а не по-старому? Наступний крок – розібратися з розрахунком проводів «по новому».

Як краще вибрати і розрахувати кабель: перетин, довжина, марка?

По-перше, підключаючи раціональне критичне мислення. Головним чином для того, щоб проаналізувати реальне (а не теоретичне, а за фактом застаріле) споживання електроенергії сучасною побутовою технікою та лампами.

Як пролог назву головний бонус: Ви заощадите на закупівлі кабелю.

В крайньому разі не переплативши, а плоди будете «смакувати» щодня. Купити кілометр тонкого дроту або півкілометра товстого – то на то і вийде. Так, автоматики в щитку вийде побільше, але це не істотне подорожчання. Адже це не УЗО на всі лінії ставити (про це докладніше розповім нижче). Додати 10-15 автоматів невисокого номіналу кардинально на бюджет не вплине. Ах да, і бокс знадобиться трохи ширшими, що теж дрібниці.

Для початку самий показовий момент: поговоримо про освітлення.

Приймаємо як даність, що в більшості квартир і котеджів воно вже світлодіодне. З усіма наслідками, що випливають перевагами, в тому числі супер-економічним споживанням. А наведені вище стандартизовані показники перетину кабелю були розроблені для безнадійно застарілих, але півстоліття тому не мали жодного конкурента ненажерливих ЛОН. Хіба не показово: замість 60 Вт для ЛОН всього 6-7 Вт у LED!

То який сенс наполегливо живити лампочку з 10-кратно меншим споживанням все тими ж 1,5 мм2? Ок, не розглядаємо одну лампочку, давайте візьмемо для наочності дорого-багату люстру із загальним споживанням 50 Вт. Навіть для неї перетин не те, що «півторашка», а й 0,75 мм2 передбачає пристойний запас міцності.

Перевірка тут проста: користуйтеся перевіреною десятиліттями (ось вже що не старіє) і поколіннями електриків формулою:

I(А) = S(мм2) × 10

де I – сила струму, S – необхідний перетин кабелю, 10 – просто 10. Відразу додам примітку: практика довела, що ця виведена емпіричним шляхом формула відрізняється від наукових розрахунків в межах мізерної статистичної похибки і має залізне право на існування.

Для нашої чудової (і за мірками LED ненажерливої) люстри необхідна площа перерізу складе:

1. 50Вт / 230В = 0,22А,
2. 0,22А / 10 = 0,022мм2,
3. 0,75мм2 / 0,022 = 34 рази.

Як вам? Навіть такий нестандартно тонкий провід в 34 (!) рази перевищує фактичну потребу, а звичні 1,5мм2 для ліній освітлення просто кричуще зашкалюють.

Ще раз зазначу, що це приблизні розрахунки, але від реальності вони недалекі.

Навіщо боротися за новий підхід і тонкий дріт? Зовсім не через компактності як такої, все одно штробити. А заради значної економії. Тому що на кожному метрі кабелю Ви скинете, і пристойно. За бухту кабелю 0,75 мм2 заплатите близько 200 грн. За «півторашку» – раз в 6-7 більше. Так, тонкого кабелю доведеться купити до декількох кілометрів – і щедро розкласти його джгутами. Буває, в квартирі намотують по 10 км проводів, але ж це тонкі дроти.

Який перетин ставити на розетки «220/230В».

Як мінімум на кожен потужний електроприлад заведіть окремий кабель. Спліт-система, пральна машина, електричний водонагрівач … Нехай за підсумком буде 20, 30 ліній – це не страшно, а навіть добре (пам’ятаєте про скручування і з’єднання, точніше, про те, що їх бажано мінімізувати, а в ідеалі уникати) . І на кожен електроприлад порахувати перетин якомога ближче. Тим більше, стандартні розетки більше 16 ампер все-одно не пропустять.

Скажу більше і забігаючи наперед: далеко не всі стандартні розетки пропустять навіть 16 ампер. Навіть (!) якщо на них написано, що можуть. Тут питання впирається в якість. У дешевих турецьких або китайських розетках вкрай рідко побачиш реально мідь або хоча б латунь в складі контактної групи, тому за фактом там сталь, покрита фарбою з відтінком міді, і можливості ще менше. І відповідно, вести до такої розетки дорогий товстий кабель просто не має сенсу.

Часто на практиці ситуації, коли люди збираються купити для квартири хороший кабель (наприклад, від Одескабель), але при цьому розетки відвертого економ-сегмента – мовляв, на цьому можна заощадити. Воно-то може і заощадите, та тільки сенс переплати за кабель відразу ж втрачається.

Реальні приклади: кабелю купують на 15 тис. грн., а розеток набирають на 1,5 тис. грн. китайських (при тому, що німецькі обійшлися б в 3000 грн.). Було б розумніше зробити навпаки: прокласти тонший кабель і взяти німецькі розетки. За ціною б то на то і вийшло, але результат був би однозначно крутіше, правильніше і довговічніше. Безглуздо заводити кабель, який витримає 7 кВт на розетку, яка і 3 кВт не витримає. Тобто, це викинуті на кабель гроші.

До того ж, якщо є реально потужний електроприлад, що вимагає відповідного перетину кабелю (на кшталт електроплити, якщо вже її раптом не підключили безпосередньо від щитка), то і розетка до нього буде особлива, силова.

І кабель туди потрібен дійсно на 4 мм2. А в інших випадках гнатися за перетином немає сенсу. Все одно розетка як слабка ланка відразу обмежує можливості всієї системи.

До речі, про вибір та встановлення електрофурнітури обов’язково поговоримо нижче, це дійсно важливе питання. Одне з основоположних. А поки продовжимо про підбір кабелю.

У нинішніх реаліях електрики реально споживається більше, ніж 3-4 десятиліття тому. Але це відбувається головним чином за рахунок підвищення кількості техніки в кожному окремо взятому домогосподарстві. При цьому сучасні електроприлади не рівня радянським, вони вже не такі ненажерливі самі по собі (подивіться на маркування нових пральних машин та холодильників – суцільні А + і А ++). Загальне споживання стає економічніше і плавно розподілено в часі протягом дня, без різких стрибків. Не як десятиліття тому, коли у тебе на кухні включається холодильник, а лампочки блимають, навіть у сусідів. Тобто сумарне споживання зросло, а пікове ні. У зв’язку з тим, що споживання мале, великі зазори робити немає сенсу.

Що в цифрах? З освітленням визначилися – сміливо вибирайте кабель перетином 0,75 мм2.

Якщо Ви запитаєте: чому все-таки не 0,5 мм2, адже за розрахунками і його вистачає? А тому, що різниця в ціні для цих перетинів не така вже суттєва. При цьому враховуємо, що на довгих трасах на дуже малому перетині можуть бути значні втрати. Плюс 0,75 мм2 точно вистачить на все, що пов’язано зі світлом, причому з пристойним запасом на майбутнє. Тому краще купити 0,75 мм2, щоб вже не думати і не згадувати ніколи.

Переходимо до розеток.

Номінал 10А або 16А – значення, на яке розраховані стандартні розетки Schuko. Провід 3×2,5 мм2 – то, чим наказують живити їх за класикою електромонтажу. Перевіримо доречність цих рекомендацій по тій же схемі: 2,5мм2 × 10 = 25А – стільки здатний пропустити провід, але ось невдача – сама-то розетка обмежена 16 амперами. Це, до речі, 3,6 кВт (16А × 230В) потужності електроприладу, подивимося ще і за цим показником: 25А × 230В = 5,75кВт – так-то занадто потужне щось, щоб підключати до звичайної розетки, чи не так? Адже за фактом споживання сучасною технікою досить скромне. Взяти навіть з потужних – накопичувальний електричний водонагрівач, він же бойлер, на 1,5 кВт: 1500Вт / 230В = 6,5А, 6,5 / 10 (згадана вище формула) = 0,65мм2.

Як бачимо, навіть досить потужна техніка з солідним запасом живиться тією ж «півторашкой». Висновок аналогічний пункту про освітлення – дроти перетином 2,5мм2 – невиправдано дороге і непотрібне рішення.

Лайфхак: заплануйте кілька розеток, які будете застосовувати тільки для зарядки мобільних пристроїв. Десь біля тумбочки біля ліжка або в коридорі, як Вам зручніше. І сміливо живити їх проводом перетином 1мм2, адже там споживання буде зовсім мізерне. Навіщо? Додаткова економія в закупівлі кабелю: на кожному метрі рази в 4. Те ж для малопотужних споживачів на кшталт музичної апаратури.

А чи стане в нагоді взагалі той самий «2,5мм2 для розеткових ліній»? Чесно кажучи, реально він потрібен тільки для прямого підключення духовки або потужного бойлера (такі зустрічаються). У таких приладів немає вилки, в них кабель заходить прямо від щитка всередину і підключається до спеціальної клеми. Для електрочайника або праски досить купити просто дуже якісний кабель 1,5мм2, щоб напевно відповідав ДСТУ. Але, безумовно, для заспокоєння душі Ви можете прокласти на контурах з розетками для підключення праски, пилососа, електрочайника або обігрівача 2,5мм2. Щоб напевно.

З приводу особливо потужних споживачів рекомендації залишаються актуальними: для електродуховки або електроплити краще виконати окремі контури безпосередньо до щитка кабелем перетином 4мм2 для споживача потужністю до 6-7кВт або 6мм2 для 8-10кВт. Трижильний для однофазної мережі, п’ятижильним для трифазної.

Тут теж зроблю виноску – навіть плити і духовки не завжди підключаються 4мм2 або 6мм2, деяким позаочі вистачить і 2,5мм2, тут потрібно читати інструкцію до конкретної моделі.

А що за марками кабелю і його кількості?

Взагалі найчастіше в квартирах застосовують ПВС (він гнучкий і легко вкладається) або ВВГ (дешевше, але жорсткіше, тому складніше в монтажі). Але, діючи за нашим планом диференціації, враховуйте – на лінії освітлення підійде тільки ПВС (або ШВВП), тому що інші не бувають досить тонкими. У того ж ВВГ мінімальний переріз 1,5мм2 (а ми, як пам’ятаєте, обгрунтували, що провід товще 0,75мм2 для світлодіодних світильників сенсу прокладати немає). На розетки залежить скоріше від уподобань електрика, тут обійдемося без категоричності.

Таким чином, Ви визначите, які дроти Вам потрібні. А метраж кожного типу рахуйте за тими намальованими раніше олівцевим лініями. На них виконане маркування, що від чого, так що не заплутаєтеся. Тільки на кожен контур додайте ще метр-півтора для введення і підключення автоматики. Так визначте розкладку по сумарним потребам кабелю різних перетинів.

Порахувати – порахували, а як прокладати? І що ще стане в нагоді?

Найчастіше прокладають по стелі або по підлозі. Але все-таки частіше перший варіант, тому що в квартирах і будинках популярна кабельна тепла підлога. Тобто, дроти йдуть по стелі, а потім спускаються по стінах до місць дислокації розеток і вимикачів. При цьому кабель на стелі потім закривається або листами гіпсокартону, або натяжними стелями. По стінах маршрут кабелю лежить всередині штроб, захований під шаром штукатурки.

Чи потрібна додатково гофра?

Напевно Ваш електрик заявить, що в кошторис потрібно додати ще й гофру для прокладання. І тут я б зупинилася і поміркувала. Скажу відразу – питання «гофра і її роль в електропроводці» тягне на окрему тему з емоційними міркуваннями. Неоднозначне питання, вирішувати який краще, керуючись міркуваннями:

1. стандартів і приписів,
2. доцільності.

За фактом, в “Правилах електропроводки” сама по собі гофра не згадується. Там регламентовано, як треба прокладати кабелі в різних ситуаціях і умовах, на якій відстані кабель повинен бути від спалимої поверхні, де і як він повинен розташовуватися. А що він повинен бути конкретно в гофрі, не написано.

Тобто, в ряді випадків просто фактом свого існування дозволяє прокласти кабель відповідно до вимог нормативів. Наприклад, кабель повинен бути прокладений на відстані 2 см від поверхні. Домогтися цього за допомогою гофри, безумовно, можна – щоб він висів на заданій відстані, плюс не перегинався, не переламувався. Але сама по собі вона його ні від чого не захищає, крім ряду механічних пошкоджень.

Мабуть, головна причина прокласти кабель в гофрі: якщо труби герметично закриті, то всередину не потрапляє кисень. В результаті, навіть якщо з кабелем щось трапиться, з’явиться іскра і станеться спалах, наявний усередині кисень моментально закінчиться, і станеться самозагасання. Звучить непогано, правда? Але врахуйте, що ефект відбувається тільки при герметично закритих трубах. А на практиці частіше «аби було», кинули, і все, виглядає солідніше, клієнт задоволений. А запитай, для чого потрібна? – 95% електриків не відповість по суті. Почуєте версії на кшталт: «ну, треба, щоб в трубі було», «так все роблять», «так красивіше». Так що, якщо вже прокладати в трубах, то логічно герметизувати кінці. При цьому обов’язково стежити, щоб труба була хорошої якості і без пошкоджень.

Так що домашня проводка безпечна і без застосування ПВХ гофри при використанні не підтримує горіння кабелю (як той же ВВГ) і виконання прихованої проводки (в штробах під шаром штукатурки).

Це скоріше візуальне рішення і легкий додатковий механічнаий захист (наприклад, гіпсокартонщік випадково зачепить ножем і пошкодить ізоляцію). А ще легка змінюваність дроту при необхідності.

Лайфхак: якщо розглядати в контексті механічного захисту, розгляньте варіант кабель-каналів. Чисто з міркувань практичності. Вони хоча б квадратні, їх набагато простіше заштукатурити в стінах, ніж круглу гофру. До них йдуть витратні матеріали на зразок кутів, поворотів, трійників, що полегшують монтаж. А з метою безпеки це те ж саме (хоча, по правді, кабель-канал за фактом більш жорсткий і захистить від механічних пошкоджень краще, ніж гофротруба). По грошах з кабель-каналом ледь-ледь дорожче.

Подумайте про імпульсні вимикачі.

Особливо для великих приміщень, кімнат складних конфігурацій, довгих коридорів. Якщо квартира однокімнатна, невелика, то сенсу особливого немає, але «сам собі пан». Трапляється, що і в однушках роблять.

Чому так? Це потрійна економія: на кабелі, на вимикачах, на монтажі. А ще надійно, ремонтопридатно – якщо вийде з ладу, то за допомогою викрутки за п’ять хвилин заміниш. Не те що для перехресного вимикача, де пів ремонту треба переробити, щоб його замінити.

Імпульсні вимикачі вже не рідкість. Ідея закономірно стає популярною, а попит, відповідно, породжує пропозицію. Ви знайдете їх в каталогах європейських виробників електрофурнітури, причому коштує імпульсний вимикач рівно стільки ж, скільки звичайний. До нього потрібно купити імпульсне реле, яке ставиться в щит, його ціна цілком доступна, близько 200-300 грн.https://www.youtube.com/embed/jLgwjaY0uC8
І, безумовно, величезна кількість made in China, але тут треба бути уважніше, щоб не напоротися на відвертий треш. Тобто, ціна вже зрівнялася з прохідними, а ось монтаж простіше і швидше. Як і ремонт або заміна в разі потреби. Причому ставити їх можна без обмежень за кількістю – всюди, де зручно користуватися. Імпульсне реле і кнопки дозволяють створити абсолютно будь-яку комбінацію управління системою освітлення. Хоч однією зоною з п’яти-десяти-п’ятнадцяти місць, хоч п’ятьма-десятьма-п’ятнадцятьма зонами з одного місця. І не потрібно бігати по квартирі. Наприклад, виходячи з дому, натисненням однієї кнопки біля вхідних дверей вимкніть освітлення у всіх приміщеннях.

Але це все-таки бажаний, а не обов’язковий елемент. Давайте тепер повернемося до дійсно важливого об’єкта, розташованого біля вхідних дверей – до розподільного щитка. Прийшов його час.

Як вибрати і поставити електрощиток.

Ви вже, напевно, зрозуміли, що щиток в результаті вийде набагато об’ємніше, ніж бокси на 10 модулів. Вибирати зручно покроково за параметрами.

Розмір – виходячи з сумарної кількості модулів всіх пристроїв, що розміщуються в щитку (докладніше читайте нижче).

Лайфхак: обов’язково передбачте запас місця на DIN-рейці. Це дуже виручить, якщо в майбутньому доведеться поставити ще один-два автомата (припустимо, на нову спліт-систему) або додаткове УЗО на дитячу кімнату. А взагалі, в принципі, чим просторіше всередині бокс, тим зручніше монтаж.

Матеріал – пластикові (в цілому естетичніше і зручніше для квартири) і металеві.

Спосіб установки – вбудований в стіну або навісний. У квартирі краще вбудовувати, це максимальна компактність.

Лайфхак: якщо будете вбудовувати в гіпсокартон, відразу купите спеціальні кріпильні лапки для кріплення в порожніх стінах, щоб не мучитися з установкою і не дозамовляти.

Дизайн – хочете з прозорими дверцятами або з глухими? Спирайтеся на власне розуміння зручності і естетичності.

Кому-то хочеться кинути погляд на встановлене на DIN-рейці реле напруги (про нього розповім обов’язково) з індикацією на дисплеї і зрозуміти, що все в нормі. Іншому білі непрозорі дверцята здаються більш симпатичним варіантом. До речі, про біле. Чи не білим, власне, єдиним.

Якщо хочете чогось цікавіше, you are welcome – в каталоги європейських виробників. Вони роблять настільки симпатичні щитки, що їх цілком можна розглядати як родзинку інтер’єру. Наприклад, в серії Volta від Hager знайдуться виконання в блакитному, металік, антрациті, навіть з дзеркальними рамками, під постер. Або моделі, дверцята яких легко закрити штукатуркою або шпалерами для повного зливання зі стіною.

Лайфхак: Якщо в квартирі маленькі діти, дуже стане в нагоді модель щитка з замочком. На відміну від стандартної засувки, він надійно перекриє доступ до вмісту.

Який би бокс Ви в результаті не вибрали, обов’язково позначте кожен модульний пристрій в щитку – за допомогою схеми (в деяких моделях боксу для її зберігання передбачений затиск на дверцятах) або виконавши маркування спеціальними наклейками.

Для любителів універсальності, конструктиву і компактних рішень.

Обіцяла розповісти про цікаве рішення. На ринку з’явилися гібридні щитки від «класичних» європейських брендів (Hager, Schneider Electric). У чому їх цінна фішка: крім DIN-рейки, в них встановлена монтажна плата під мультимедійне обладнання. Уявіть: Ви просто ховаєте роутер всередину вбудованого боксу, а не «прикрашаєте» їм стіну або тумбу в коридорі. Такі щитки добре вентилюються завдяки продуманій конструкції. На прикладі Hager серії популярної Volta:

1. класичний вбудований бокс VU36UA на 36 модулів обійдеться в майже тисячу гривень,
2. гібридний VU36NWB такий же ємністю, але ще і з перфорованими монтажними панелями – в півтори тисячі «з копійками»

Тобто, у другому випадку Ви заплатите в 1,5 рази більше, але відразу отримаєте адаптоване під установку обладнання комп’ютерної мережі (елементів системи «Розумний будинок», сигналізації) місце в основному розподільчому щитку. І максимально можливий цивільний зовнішній вигляд передпокою.

Що обов’язково, а що бажано ставити в електрощиток.

Обов’язкові елементи для домашнього електрощитка: автоматичні вимикачі (для захисту від короткого замикання) і УЗО (від струмів витоку). Автомати підбирайте по розрахованим значенням номінального струму на кожну лінію. Або рівно того ж навантаження, як очікується на контур, або номінал, який іде на лінійці в бік збільшення.

Для прикладу візьмемо розглянутий нами водонагрівач. Лінія для його підключення на 6,5А (ми порахували вище) зажадає захисту автоматом на 10А: 6А вже мало, а наступний в градації «десятка» ( «вісімка» дуже рідкісний номінал і випускається в промислових серіях).

Порада: брати номінал автомата «на виріст» не можна. Запас в цьому випадку не просто не потрібен, а шкідливий. Захист повинен спрацювати, відключивши аварійну лінію ДО того, як кабель почне грітися.

УЗО для захисту від струмів витоку ставте як мінімум вступне (на всю квартиру) з показником чутливості до струму витоку 100мА. Воно працює як протипожежне (в парі з загальним вступним автоматичним вимикачем). На невелику квартиру допустимо поставити на введення і 30мА, воно спрацює і від пожежі, і від удару струмом.

Ще одне на ванну – бажано з чутливістю до струмів витоку 10мА (плюс таке ж на дитячу кімнату, якщо така є або планується). На 30мА в санвузол теж допускається. Якщо бюджет вільніше, то застосуєте ще більш надійний варіант: на кожну кімнату по окремому УЗО на 30 мА (крім ванної та дитячої, тут не змінюємо показники), і тоді обійдетеся без вступного.

Порада: простежте за організацією простим та зрозумілим з першого побіжного погляду маркуванням автоматики в щитку. Це допоможе моментально орієнтуватися в «начинці».

Крім обов’язкового списку дуже рекомендую дещо додати. Особливо, якщо напруга у Вашій домашній мережі залишає бажати кращого.

Здорове рішення – поставити реле напруги для захисту техніки.

Але тільки при епізодичних провалах і сплесках вольтажу в розетках (якщо проблеми постійні, то реле буде працювати в режимі «нон-стоп»). Реле оперативно знеструмить лінію при аварійних значеннях напруги (тобто, що виходять за межі безпечних для домашньої побутової техніки, зазначених у інструкції). І відновить живлення після стабілізації ситуації.

Особливо цінна така можливість для компресорної техніки (холодильники, кондиціонери). Конструкційно вибирайте на всю квартиру (для установки в розподільний щиток на DIN-рейку) або на один електроприлад – найчастіше вибирають розеткове виконання для холодильника.

Вибирати реле потрібно за номіналом: за сумою потужностей електроприладів. Наприклад, техніка (що потенційно одноразово включається) споживає в сумі 11кВт, визначте номінал за формулою зі шкільного курсу фізики:

I = U/R = 11000Вт/230В = 47,8А

тоді реле в щиток вибирайте на найближче значення 50А. Краще подивитися на власні очі на пропоновані в продажу моделі, щоб розуміти габарити. Так, реле на відповідні для нашого прикладу 50А займають по ширині 3 модуля. Це важливо знати, щоб не промахнутися з місткістю розподільного щитка.

Важливо: на одна фазу – одне реле, на три фази – три однофазних реле.

Попереджаючи стихійний форс-мажор, поставте розрядник.

Раджу поставити в щиток захист від імпульсних перенапруг (простіше кажучи, від блискавки). Цінність цього пристрою в тому, що воно мінімізує ризики грозового перенапруження (з яким, до речі, не впорається жоден автоматичний вимикач). Особливо це важливо жителям приватних будинків, але і в квартирі краще перепильнувати і встановити в свій щиток розрядник найбюджетнішій категорії D (цінник в межах $ 10). Адже система блискавкозахисту від будівельників часто не витримує критики.

Важливо: ставиться на нуль і на фазу. Для однофазної мережі потрібен двополюсний розрядник, для трифазної – 4-полюсний.

Паралельно займайтеся електрофурнітурою.

Коли відомо, скільки розеток і вимикачів буде в квартирі, а також їх розташування, сміливо приступайте до їх пошуку. Що стосується установки, починати треба з підготовки отворів для установки підрозетників (стандартної глибини 45 мм або «XXL» – на 60 мм, якщо в ньому передбачається вузол проводів).

Для установки декількох механізмів в ряд вибирайте готові підрозетники на 2-4 місця або модульні, які легко з’єднуються між собою – порадьтеся з Вашим майстром.

Напевно, Ви вже знаєте, але нагадаю. Сучасна електрофурнітура конструкційно виробляється в двох варіантах: в зборі (економ сегмент) і розбірному (переважна більшість європейських серій). Розбірна комплектація – це механізм з металевою рамою, що кріпиться до підрозетників в стіну, і до нього окремо декоративна рамка.

Так ось «наводити красу» і встановлювати декоративні рамки починайте тільки після завершення оздоблювальних робіт – на готові стіни з шпалерами або фарбуванням.

Сім’ям з дітьми вкрай наполегливо раджу вибрати розетки з захистом – зі шторками (отвори за замовчуванням закриті, а відкриваються тільки при одночасному натисканні на обидва. Причому натискання однакової сили, як при включенні штирьків вилки. Є ще варіанти з кришками.

Крім стандартних, продумайте розташування спеціальних мультимедійних та USB-розеток, а також для терморегулятора.

Що врахувати заздалегідь, якщо плануєте підлогу з підігрівом.

У багатоквартирних будинках заборонена водяна тепла підлога. А ось з електричною вибирайте з трьох варіантів:

1. нагрівальний кабель – капітально в цементній стяжці (мінус – з’їсть висоту не менше 2-4 см);
2. нагрівальні мати – обійдеться трохи дорожче, ніж кабель і сітка, але простіше в монтажі і компактніше в висоту;
3. нагрівальна плівка – найтонше рішення (від 0,4 мм) і єдино можливе, якщо підвищити рівень підлоги не представляється можливим.

За потужністю орієнтир простий. Для додаткового підігріву в порядку підвищення комфорту достатньо 100-120 Вт / м2. Підключайте в комплекті з датчиком температури і терморегулятором. Підключення виконуйте безпосередньо від щитка на окремий автомат, тут без сюрпризів. Ставте блок розеток на цю систему, в ньому ж під рамкою розмістіть терморегулятор.

Чи можна зробити в квартирі резервне живлення?

Так, і робиться це за допомогою джерела безперебійного живлення. Поговоримо про те, як вибрати, підключити, що живити, на скільки вистачить ресурсу. Принадність ДБЖ в тому, що за рахунок вбудованих акумуляторів він продовжить роботу підключеної до нього техніки на певний час. На який – залежить від потужності самого ДБЖ і того, скільки Ви на нього «навісили».

Зазвичай резервне живлення роблять централізовано на рівні багатоквартирного будинку – нові багатоповерхівки підключають і вводять в експлуатацію вже з резервним живленням. Але не плутайте: резервне живлення це не автономне. Тобто живиться від сусіднього району, щоб людям не довелося сидіти в темряві довго.

А ось питання резервного живлення в окремо взятій квартирі досить непросте. Уточню – складнощі виникають, коли мова про автономне живлення всієї квартири. Як мінімум, тому, що джерело на квартиру вельми габаритне.

Так, ІБП LogicPower LPY B PSW 7000VA на 5 кВт вихідної потужності при габаритах 0,2х0,3х0,5 м важить 31 кг, а моделі потужністю близько 10 кВт і зовсім довгоміри – до 0,7 (і більше) метра по одному з розмірів. Самі розумієте, це габаритний, важкий, ще й який видає шум пристрій. Більше підходить для приватного будинку, де його зручно поставити десь в підсобному приміщенні. А в квартирі така махина стане явно чужорідним об’єктом. Плюс ще й дорогим: той же варіант на 5000 Вт обійдеться від 20 тисяч грн. і вище.

Чому не генератор? Ви можете прочитати тонкощі і нюанси в статті. Але давайте будемо дивитися правді в очі: занадто висока ймовірність, що вібрація і шум будуть заважати і Вам, і сусідам. А сусіди бувають нервові, можуть і в правоохоронні органи звернутися. Відразу скажу – ідея в теорії хороша, але на практиці мало і насилу здійсненна.

Але зробити вже на стартовому етапі ремонту резервне електропостачання все-таки реально. Тільки підійти до питання з точки зору максимальної раціональності.Чего найбільше не вистачає, коли відключають електрику? Чи не правда, освітлення в темний час доби? Ось його давайте і живити. Тоді в ситуації аварії у Вашій квартирі завжди буде світло, без ліхтариків і свічок, а це вже плюс стопятьсот очок до комфортності побуту.

Як вибрати безперебійник «на світло», покажу на прикладі. Припустимо, мова йде про 2-х кімнатну квартиру із загальною споживаною потужністю на освітлення 80 Вт (приймаємо як даність, що скрізь встановлені LED світильники). Враховуємо, що всі лампочки одночасно в принципі ніколи не горять, і орієнтуємося, що буде задіяно третину-половину потужності, тобто максимум 30-40Вт (і то, якщо користуватися «на широку ногу»). Для такої ситуації досить недорогого ДБЖ на 500-750Вт. Подивимося, на що він здатний за фактом.

Наприклад, ДБЖ LogicPower LP 850VA на 510 Вт вихідної потужності і часом автономної роботи при повному завантаженні 10-15 хвилин вистачить на: 510 Вт / 40 Вт = 12,75. Це 12,75 × 10 хвилин = 127,5 мінут. Цілих 2 години автономного освітлення! І це при абсолютно вільному режимі користування. Якщо зменшити до пари лампочок, то і до півдоби вистачить.

Лайфхак: як би не було заманливо підключити в ДБЖ холодильник, сенсу в цьому немає. Навіть при бонусних 20-30 хвилинах Ви кардинально не вирішите ситуацію з порятунком борщу і ковбаси. Залишається сподіватися на оперативне вирішення проблеми з боку комунальних служб.

Ще одне завдання, для якої ДБЖ незамінний – порятунок комп’ютера і даних на ньому при аварії на лінії. Дуже бажано передбачити запас автономного живлення, якщо Ви часто працюєте за допомогою ПК (або робите інші операції типу штурму танками ворожих позицій). Причому, вийде досить бюджетно: якщо ставити тільки на комп’ютер, в більшості випадків досить ДБЖ потужністю до 300-500Вт. А ось по ємності дивіться за потребами – коректно завершити роботу встигнете за 3-4 хвилини, а щоб спокійно доробити виконувану робочу задачу, вибирайте на 30-40 хвилин (дивіться на показник «автономність при повному навантаженні».

На фініші – новий рівень комфорту і безпеки.

Тепер Ви як мінімум зможете говорити з електриком на одній мові, звірити його рекомендації і кошторису з власними розрахунками і з високою ймовірністю зробите проводку в квартирі реально «під себе». Як максимум, відмовившись від застарілих методів розрахунків і монтажу і спорудивши електропроводку в квартирі за запропонованим алгоритмом, отримуєте пристойні бонуси:

• надійність і довговічність домашньої системи електроживлення,
• зручність щоденного побуту як наслідок детальної диференціації ліній – Ви можете відключити будь-яку розетку або світильник індивідуально, в іншому не втративши в комфорті,
• економія грошей, зусиль і часу (взаємодоповнюючі параметри, чи не так?),
• невразливість техніки перед залітною блискавкою,
• запас автономного живлення для освітлення і ПК.

Не забувайте, що не можна економити на кількості і якості розеток, інакше вони потягнуть вниз потенціал всієї системи. Зате тепер Ви знаєте, як безпечно заощадити на кабелі, раціонально вважаючи його перетин. Ще один важливий момент: не піддавайтеся імпульсу заощадити на закупівлі елементів Вашої проводки, купивши її на ринку або в сумнівних магазинчиках. Занадто високий ризик нарватися на підробку, а наслідки вельми плачевні. Постарайтеся знайти офіціалів, на безпечній електриці економити не можна.

Звичайно, ви можете не морочитися і зробити все стандартно, по-старому. Але переплатите за абсолютно зайву (читай – марну) товщину міді в кабелях на освітлення і розетки. Плюс отримаєте «куций» щиток на 5-6 автоматів, що незручно.

На жаль, поки що відсоток проектів з прогресивною електропроводкою більш ніж скромний. Ні домовласники, ні, що найсумніше, електрики не “дозріли». І одна з найбільших складнощів на сьогодні – знайти майстра, який не просто діє за укоріненим шаблоном (нехай і з усією відповідальністю, і з руками з правильного місця), а тримає руку на пульсі електротехнічних і світлових технологій. Але безвихідних ситуацій не буває, а коли буде ремонт, виходів мінімум два:

1. найняти реального профі «за всі гроші світу» і поставити перед ним чітке завдання, щоб було за останнім словом техніки;
2. самостійно розібратися з тонкощами і нюансами (початок вже покладено, раз Ви дочитали цю статтю). Щоб пояснити електрику, чого Ви хочете, на пальцях. А потім уважно стежити за кожним етапом втілення проекту мрії. Іншими словами – стояти над душею і кожен день контролювати, що і як зроблено.

Сподіваємося, після прочитання у Вас виникла зацікавленість спробувати здійснити проект з використанням нових можливостей і потенціалу сучасної світо і електротехніки. Легкого і швидкого Вам ремонту і комфортного побуту!