Екс-прем’єр-міністр України Валерій Пустовойтенко взяв участь у програмі “Виклик” на ПНК, де відповів на низку актуальних для України питань.
Аналізуючи суть справи, яку інкримінують Порошенко, як ви оцінюєте запобіжний захід йому “особисте зобов’язання”?
– Порошенко сьогодні зараховує себе до опозиції. А як може себе до неї зараховувати, якщо зараз влада, яку він побудував. Він може бути в опозиції тільки до Зеленського – він став таким самим, як Порошенко, працює в тому ж напрямку. Я говорю, що сьогодні у нас у країні катастрофа – енергетична криза. Ціна газу піднялася, транспортування вугілля з Австралії – це також ціна. Тому я виступаю за те, щоб все ж таки брати вугілля з української території – з Донбасу, це набагато дешевше, краще і поки що наше вугілля. Тому я не підтримую дії щодо Медведчука та Порошенка. Якщо закон працює, то рішення має бути однаковим. Порошенко має інші питання, але в правоохоронних органах є своя система. Вони досягли того, що він тепер нікуди не поїде, закордонний паспорт забрали, і вони матимуть право його допитувати. На жаль, у нас немає опозиції, якій би хотілося. Потрібно, щоб економіка визначала нашу політику, а згодом ми рухалися далі. Потрібно вже закінчити в Україні воювати. Я думав, що держсекретар Блінкен забере з собою Порошенка до США, бо він дестабілізатор економічної ситуації в країні, бо якщо нестабільна політична ситуація, то економічна також. Треба було навіть його майно йому віддати, щоб він тільки-но виїхав з України, і забрати у нього український паспорт. Пан Зеленський повинен мати політичну мову для того, щоб зробити ті кроки, які потрібно зробити. Президент – це обличчя нашої держави, а отже, за всіма напрямками він має бути чесною, високопорядною людиною. У нас давно така тенденція, що у нас президент на першому місці – артист. Далі – суцільні брехуни, і це все пішло за всіма рівнями. І третє – корупціонери. Дуже не хотілося б, щоб і на наступних виборах було таке.
- А чому ми так віримо в те, що нам обіцяють і готові виходити на протести на підтримку тих політиків, які не виправдали наші надії? -Проходить поступова деградація суспільства. У США, крім Трампа та Байдена, більше і кандидатур не було. Раніше там кандидати були сильні, молоді, розумні, з великою перспективою. А у нас, на жаль, сподівалися на Зеленського, а він продовжує ті самі кроки, що робив і Порошенко. І сьогодні соціологи підводять до президентських виборів, і, відповідно, олігархи і ті, хто має гроші, – вони їх простежують, вигідних для себе людей, а потім домовляться. Я 2002 року запитав одного з відомих українців: кого ж обиратимемо президентом? Він відповів: еліта збереться та вирішить питання. Я сказав: А ви мене запросите? Він відповів “Вибачте” і пішов. Тобто я не належу до еліти.
- Людей досвідчених не хочуть чути. – Не хочуть чути, не хочуть бачити. Має бути відповідна команда – має бути політична підтримка. Коли Зеленський прийшов, він мав велику політичну підтримку, за нього проголосувало дуже багато людей – на жаль. Він її не використав. Він знову, як і Порошенко, поставив на чільне місце політику, а потім економіку. Основа розвитку кожної держави – економіка. Ми не матимемо іншого виходу, як домовлятися з Росією. А Росія зі США обов’язково домовляться. А ми залишимося осторонь. А те, що у нас нестабільність, підтверджується тим, що ЦВК відмовила у проведенні виборів на нашій території, у Донецькій та Луганській областях. Це ж недовіра до тих людей, які там живуть. Виходить, цих наших людей теж не зовсім поважає ця влада. Там один менталітет, на Західній Україні – інший, об’єднати це дуже складно, а сьогодні фактично неможливо. Нам треба думати, як нам збільшити транзит із Росії – у нас на 28% зменшився транзит газу порівняно з минулим роком територією України, а якщо взяти попередній термін, то наполовину. Мені написав листа один із керівників підприємства, що у січні минулого року 1 000 кубів коштувало 8 800 грн, у грудні було 31 000, а тепер – 48 000. Тобто газ для підприємств коштує 1 740 дол. за 1 000 куб. 1740 дол. – це вже не ринкова ціна – це вже “шахер-махер”, і газу немає.
- “Газпром” поки що не виключає підписання прямого договору. Ці двері для нас ще відчинені. Чи можуть піти на такий крок? –Думаю, що ці двері вже зачинені. Не потрібно було створювати заборони транзиту російського газу через територію України. Ми самі почали гальмувати їх, і вони пішли в обхід: “Північні потоки”, “Турецький потік” і весь туркменський газ пішов до Туреччини. Росія скупила весь газ у Туркменії та продає його далі. Якщо Туреччина та Сербія купують газ по 270 дол., то за якою ціною його купила Росія? Найкращий варіант – це було створення консорціуму “Німеччина – Україна – Росія”. Але ми були категорично проти того, щоб такий консорціум створити із РФ, хотіли з Німеччиною, а вона відмовилася, розуміючи, що без російського газу жодного консорціуму не буде. Якби була така угода, у нас не було б проблем. Колись у нас була така угода, і Татарстан нам постачав нафту. Ми замість 5,5 млн. тонн нафти 1,5 млн. тонн минулого року видобули. Жодне підприємство, окрім Кременчука, не працює. Ми це все прогаяли, втратили. Крім того, як ми говоримо про війну, то бензин та дизельне паливо, всі канали, з Білорусі та РФ, будуть перекриті. А енергетична безпека нашої країни, робота підприємств – основа економіки України. У структурі ВВП нашої держави – 32% сільського господарства, а було 12%. Зерна більше, а решти немає. У нас у 1994–1998 роках продуктів харчування українського виробництва було близько 94%, а сьогодні на 45% збільшилася кількість сала, що надходить із-за кордону. Це ж ганьба. Президент Польщі підписав указ, що наші робітники тепер можуть приїжджати до Польщі працювати не шість місяців, а два роки. А у нас на заводі Антонова наймолодший токар – 65 років, решті за 70. Ось така ситуація. – Наскільки ми готові переходити на альтернативні джерела електроенергії та газу? – Розвинені країни намагаються якнайменше використовувати свої підприємства, щоб не було забруднення. Але їм потрібні ресурси з-поміж інших країн. Ми маємо свої природні ресурси: вугілля, газ. Але небагато. Сьогодні розробка, видобуток не ведуться. Ми видобували 18-20 млрд. кубів газу, а тепер – 15,5 млрд. А нам потрібно 25 млрд. Де взяти ще 10 млрд? Про вугілля ми взагалі забули. Нафти немає і переробки немає. Гідроелектростанції раніше давали 5% електроенергії, що виробляється в Україні. Сьогодні її в 3,5 рази менше виробляється, тому що немає споживача і палива немає. Сьогодні 50-55% дають АЕС – раніше за 25% було, а паливо знову в РФ, а далі йде зелена енергетика. В Україні збудували завод для альтернативного палива – пелети, а сировини, щоб їх виготовляти, теж немає.
- А хто має ці всі процеси контролювати? -Уряд. У нас має бути програма енергетичної безпеки нашої держави. 2004 року я передав програму енергетичної безпеки нашої держави, будучи ще народним депутатом у ВР. Її ніхто не читає – прийшли недосвідчені люди, котрим це до лампочки. Електроенергія на межі. А коли закінчиться опалювальний сезон, то газу у газосховищах не буде. Потрібно думати, як наповнити, готуватися до наступної зими, а мазуту немає, вугілля немає, як жити далі? – В Україні склалася жахлива демографічна ситуація. Що робити? – Сьогодні, перш за все, потрібно займатися людиною. Що ця влада зробила для людей? Потрібно людині, щоб вона була здорова, щоб було житло і щоб вона заробляла. Від цього матиме і сім’я, а згодом цей добробут матиме і Україна. А ми сьогодні лише про політику, а про людину забули. Треба створити нормальні умови для жінки, для сім’ї і щоб не мінімалку отримувати. Я сьогодні на перше місце поставив би здоров’я. Я працюю головою наглядової ради Інституту Амосова та бачу, скільки людей хворіють.
- А чому нас досі не можуть порахувати? – Невигідно рахувати. Ми сьогодні втратили незалежність абсолютно, і ті, хто нами керують, хочуть, щоб нас було не більше ніж 32 млн. Економіки немає, абсолютно відсутня підготовка управлінських кадрів. Люди їздитимуть на роботу до Європи. Кожна країна сильна, якщо вона сильна у промисловому плані. А нас хочуть притопити, щоби ми не померли і могли трохи працювати.