Войовничі дії не тільки на фронті. Хто насправді займається рейдерством на шахті «Надія»?

Як це заведено на держпідприємствах, представити нового керівника повинна уповноважена особа з профільного міністерства. Однак ані представник Міненерго Павло Кужель, ані новий директор ПрАТ «Шахта «Надія» Павло Мороз на підприємство не потрапили. Їм завадили невідомі люди у камуфляжі.

• Довелося викликати поліцію. Вони приїхали, зафіксували перешкоджання і самоуправство, – розповів Павло Мороз.

Зараз він за допомогою юристів готує листи-звернення у всі відповідні інстанції, державні та силові органи. А також звертається за підтримкою до медіа.

З розповідей очевидців, а також з відео, яке потрапило в Інтернет, ситуація виглядає, м’яко кажучи, дивно.

Під’їзд до підприємства було перекрито автобусом. Якісь люди в камуфляжі, а дехто і в балаклавах, оточили представника Міненерго одразу за воротами шахти «Надія».

Під час розмови з невеликою групою працівників підприємства Павло Кужель зачитав їм привезені накази за підписом міністра Германа Галущенка про звільнення попереднього керівника, в.о. директора Ігоря Пиляя та призначення Павла Мороза.

У відповідь Ігор Пиляй обурився, що його не попередили про звільнення з 26 серпня (дати видання наказу) по 29 серпня (хоча 27 і 28 серпня – це субота і неділя).

• Чому ніхто не сказав, що я звільнений? Бо то все є брехня!.. А міністр знехтував зборами трудового колективу. Йому писали тричі, що буде бунт. І сьогодні шахтарі готові опуститись в шахту і не виїжджати звідти, – заявив пан Пиляй.

Пізніше у розмові з поліцейськими працівники шахти говорили, що вони за Конституцією «мають право не виконувати явно злочинних наказів», тож не збираються знайомитись із наказами про зміну директора. А представник профспілки зазначив, що люди бояться втратити роботу, що нове керівництво може відмовитись віддавати борги (скажуть, що це не їхня відповідальність).

Згодом у соцмережах цей епізод зі спробою потрапити на «Надію» деякі зацікавлені особи назвуть рейдерством. Але варто розібратись, хто ж тут насправді рейдер.

Із «Надією» на майбутнє

Що ж це за шахта, довкола якої завирували такі пристрасті?

Колишня шахта №9 «Великомостівська» працює з 1962 року. На початку 2000-х копальня вийшла зі складу об’єднання «Львіввугілля», стала публічним АТ «Шахта «Надія» і перейшла в безпосереднє підпорядкування міністерству енергетики.

Вважалась однією з найкращих шахт регіону, річний видобуток становив 180-202 тис. тон на рік. Вугілля тут хорошої якості, не потребувало збагачення, тож продавалось на українські ТЕС. Тривалий час «Надія» працювала без держпідтримки та дотацій.

Проте в останні кілька років ситуація різко погіршилася. Лише протягом 2019-20 рр. на шахті змінилося шість керівників. Одного з директорів затримували за хабар.

За ці останні чотири роки були і тривалий простій, і борги, і страйки, і втрати. Якщо у 2019 році на підприємстві працювало 932 людини, то зараз залишилось близько 300.

Копальня колись мала розвинуту соціальну сферу – свій дитсадок (потім віддали в комунвласність Соснівки), підсобне господарство (корови, свині). Був магазин в центрі Соснівки, де працівники могли купувати продукти в рахунок зарплати. Зараз він не працює, виставлений на продаж. Господарство все порізали, дещо (приміщення, землю) віддали в оренду.

На підприємстві було 36 одиниць різної техніки – автокрани, вантажівки, автобуси. Щось з цього передано в оренду, але підприємство за це нічого не заробляє.

Фіксували на «Надії» і численні крадіжки. Наприклад, під час простою зникло 1,5 км кабелю живлення – а це чималі гроші.

При цьому на рівні держави вже тривалий час обговорюється ідея закриття копальні «Надія». Особливо вона актуалізувалась після кризи 2020 року, коли через борги шахтарі по кілька днів не виходили на поверхню.

На початку 2021 р. Міненерго вирішило, що у 2022 році «Надію» закриють. Копальню включили до низки європейських проєктів щодо трансформації вугільних регіонів. І на її базі навіть планувалося створити музей промисловості та відкрити ресторан. Для ПрАТ передбачили статтю бюджетного фінансування, яка мала б покривати поточні витрати.

Проте «Надія» продовжує працювати. А її керівництво та причетні особи леліяли надію, що доступ до держфінансування у них буде ще принаймні увесь наступний рік.

Причини такого затягування невідомі. Можна припустити, що на рівні держави попередні плани поламала війна і окупація вугільних регіонів у східних областях України. Через що потреба у вугіллі з Львівсько-Волинського басейну різко збільшилася.

Неоднозначний керівник

Після того, як виконувачем обов’язків директора ПрАТ «Шахта «Надія» у червні 2020 року призначили Ігоря Пиляя, борги підприємства сягнули критичних величин. Через них шахту відключали від електроенергії. Шахтарі сиділи пікетували органи влади і сиділи під землею по кілька днів.

До слова, заборгованість із зарплати за вересень-грудень 2020 року тягнеться донині. І коли про ці борги працівники нагадували в.о. директора, пан Пиляй просто розвертався і фактично від людей втікав.

Варто сказати, що у Червонограді та Соснівці Ігоря Пиляя знають давно. Один зі скандалів, пов’язаних з його особою, трапився ще у 2015 році. Тоді його (як писали в медіа, людину «регіоналки» Наталії Королевської та зі шлейфом співпраці з росіянином Григоришиним) призначали в.о. гендиректора ДП «Львіввугілля».

Місцеві шахтарі пригадали панові Пиляю провальне керівництво копальнями «Лісова» та «Зарічна» (останню це вже привело до закриття). У мережі можна знайти відео березня 2015 р., де люди переконують щойно призначеного в.о. написати заяву про відмову від посади. А його появу на шахтарських мітингах чи зустрічах зазвичай супроводжував свист і вигуки «Ганьба».

Вже під час керівництва «Надією» (з літа 2020 року) сталося кілька інцидентів з авто, що належить копальні. Так у листопаді 2020 року джип Toyota Land Cruiser Prado під управлінням п’яного неповнолітнього молодика розтрощив два припаркованих авто та загорожу в Сокалі. Як зловмисник заволодів службовою машиною, що перебувала у вихідний поза територією підприємства, незрозуміло. Натомість місцеві активісти повідомляли, що «викрадач» – це племінник в.о. директора копальні. Тож і заяви про викрадення автівки не було.

Цирк на дроті…

Я провів коротке журналістське розслідування стосовно ситуації, яка склалась з автомобілем Тойота Прадо, що належить шахті «Надія».

Як виявляється, цей автомобіль перебуває в податкові заставі, а також на нього накладений арешт виконавчою службою…

————.

Згодом відремонтований (невідомо, щоправда, за чий кошт) Prado часто бачили біля будинку Ігоря Пиляя. При цьому користувалась службовою автівкою… його дружина, що кілька разів фіксували активісти. Пікантності ситуації додає те, що джип, який свого часу придбав давно покійний директор копальні часів її розквіту Микола Криштопа, мав би перебувати (разом з іншим майном шахти) у податковій заставі. Адже розмір податкового боргу ПАТ «Шахта «Надія» станом на 2021 рік перевищував 150 млн. грн. Однак є версія, що з-під застави авто могли вивести – щоб ним можна було користуватися.

І ось тепер після всіх цих історій якісь люди від імені трудового колективу починають розповідати, що цей директор «налагодив роботу», і працівники її бояться втратити. Тож міняти його не потрібно, і шахтарі готові за це навіть страйкувати.

На яку «Надію» сподіватись

В останні роки довкола шахт Львівсько-Волинського басейну виникає  надто багато скандалів, адже більшість шахт обросли боргами, схемами та «чиїмись» людьми. Раніше так «доїли» вугільні підприємства Донбасу. Тепер такої можливості немає, тож «доїльники» і «схемники» перекинулися сюди.

Схоже, що певну групу осіб, які пов’язані з керівництвом «Надії», попередня ситуація цілком влаштовувала. Колектив прорідили, залишивши найбільш лояльних людей. Вугілля видобувають до 1,5 тис. тон на місяць (було 10-12 тис.), продають (зазвичай за зниженою ціною певним підприємцям), а гроші потім кудись діваються. Водночас на поточні потреби шахта отримує державне фінансування, і ця можливість відносно спокійного заробітку ще могла тривати щонайменше увесь наступний рік.

За словами новопризначеного директора Павла Мороза, попередні дані свідчать про наявність у копальні ще близько 600 тис. тон запасів вугілля. Цього вистачить ще принаймні на два роки повноцінної роботи. Зараз міністерство хоче продовжувати видобуток на «Надії», задля чого й змінює керівника. У нинішній ситуації такий крок виглядає логічним, адже закриття копальні – доволі дорогий процес, на який наразі просто немає коштів.

Павла Мороза призначили поки що на три місяці – така процедура під час військового стану, у разі його продовження Міненерго може пролонгувати і контракт. Наразі ж потрібно добитися виконання рішень Міненерго про зміну керівництва шахти «Надія».

• Цікава вийшла ситуація: група невідомих осіб назвала нас – попри наявність офіційних папері від міністерства – рейдерами. Хоча це вони прийшли у камуфляжі і балаклавах на державне підприємство, перебувають там незаконно і не пустили туди нас, разом із представником Міненерго. То хто ж тут рейдери? – риторично запитує Павло Мороз.

Джерело: zahidfront.com.ua