Автор: Олексій Копитько, радник Міністра оборони
Не хотів коментувати, взагалі не до цього сьогодні, але доведеться. Бо багато адекватних людей повелися на інтриги пройдисвітів і пишуть тривожні смски.
Перше. В чому суть.Можете перевірити: міністр оборони Олексій Резніков у момент призначення і пізніше (багаторазово) заявляв, що однією з головних цілей є припинення/недопущення конфліктів між Міноборони та Генштабом ЗСУ.
Бо відсутність гризні між цими двома структурами одразу додає обороні країни +1000 до броні та бойової сили. А співпраця +10 000.
Синергія МО та ГШ була і залишається найголовнішим пріоритетом.
Ви легко знайдете в мережі десятки коментарів різних осіб (військових, волонтерів, політиків…), які підтвердять – такої взаємодії не було ніколи. І Міноборони від цього не відступить.
(Переконаний: саме реальна спільна робота МО+ГШ додає впевненості партнерам. Наприклад, вони бачать, що НА ВСІ значущі заходи за участю іноземців міністр або його заступники запрошують профільних колег із ЗСУ та формується спільна позиція).
Це категорично не подобається істотам, які живуть із конфліктів. Як таргани та клопи у щілинах. Немає конфліктів – вони не потрібні взагалі чи їхній вплив прагне нулю. Бо вони більше нічого не вміють.
Кількість цих паразитів чимала, вони досвідчені та спритні. Зараз вони всіма силами намагаються збудувати картинку «погане Міноборони проти добрих ЗСУ».
Виходить з трудом, адже Міноборони не відповідає на провокації, а робить свою роботу
Тому згадані істоти переходять до відвертої брехні. Наприклад, брехнею є те, що Міноборони відповідає за логістику. Будь-хто з доступом в інтернет може легко з’ясувати, в якій структурі знаходяться Сили логістики і кому підпорядковується Командування Сил логістики. Грубо спотворювати і сіяти підозри у «перекладання відповідальності» на порожньому місці – це якось дрібно.
До речі, профільні структури МО працюють в ефективному творчому союзі із Силами логістики та високо цінують працю колег. Тому що організація логістики для воюючої армії під ракетним обстрілом – це реально непроста праця на всіх етапах.
У забезпеченні армії всім (від зброї до шкарпеток) завдання Міноборони – доставити на склад (з-за кордону, від внутрішнього постачальника). Міністерство не роздає форму та бронежилети безпосередньо бійцям, не передає танки та снаряди у бойові частини. У МО є чіткі повноваження, про які брехуни чудово обізнані.
Єдина мета цих брехунів – влаштувати сварку та розпалити конфлікт там, де його немає. Тоді у них з’явиться їжа та місце під сонцем
Друге. Факти.Назвати абсолютні цифри в узагальненому вигляді не можна, спробую пояснити за допомогою частини абсолютних та відносних.
Минулого четверга на брифінгу заступник міністра оборони Ганна Маляр озвучила, що за тиждень з 2 по 8 червня Міноборони передало ЗСУ понад 21 тисячу бронежилетів. І тоді ж анонсувала, що протягом найближчих 5 днів буде поставлено ще МІНІМУМ 19 тис.
У період з 8 по 15 червня, (тобто за 7 днів) Міноборони вже передало ЗСУ (офіційно, під облік) понад 30 тис. бронежилетів (точна цифра більша, бо робота триває цілодобово і до вечора будуть нові показники).
Разом за два тижні Міноборони передало ЗСУ понад 50 000 (п’ятдесят тисяч) бронежилетів
Ще раз – лише за два останні тижні. Можете самостійно перерахувати це у бригади/батальйони.
Наголошую: це не плани, не контракти – це вже передане на склади під облік. Середня цифра по днях може змінюватись, тому що, наприклад, зараз по країні рухається у бік складів ще деяка кількість бронежилетів, але ми їх не рахуємо. Тому що вони ще офіційно не враховані.
А тепер відносні цифри.Міноборони бачить структурою виплат, скільки людей бере участь у бойових діях (хоча б один день). Припустимо, що когось не врахували, але це якийсь невеликий відсоток (компенсується тим, що врахували зайвих).
Так ось.
З 24 лютого і до теперішнього часу тільки (!) за прямими контрактами Міноборони (!!!) до ЗСУ було передано більше бронежилетів, ніж воїнів, на яких було виписано бойові накази/розпорядження. Можете прикинути, скільки це.
Адже є ще непряма участь, є листи, на підставі яких інші структури ввозять бронежилети для армії тощо.
Якщо підсумовувати все, що прямо поставило Міноборони і що ми можемо порахувати на підставі офіційних документів інших структур, то в ЗСУ (з урахуванням ТРО) не повинно бути жодної людини, якій потрібний бронежилет і яка його не має. Є ті, кому бронежилети в принципі не потрібні (їх десятки тисяч).
Тому навіть якщо уявити, що 24.02 в армії не було жодного бронежилета взагалі, то зараз лише Міноборони поставило стільки, що можна забезпечити всіх учасників бойових дій.
А з урахуванням постачання волонтерів (в т.ч. тих, на які давало документи Міноборони) всі воюючі або потенційно готові йти в бій мають бути забезпечені із запасом.
Чому виникають запитання? Звідки беруться голі-босі? Тут три основні обставини.
Перше. Існують ситуації, коли командири низової та середньої ланки не подають потреби вгору по команді. З різних причин. Вони кажуть особовому складу «купуйте самі, трясіть волонтерів».
Це було виправдано у березні, у квітні. Тоді справді багато гостро не вистачало, і волонтери разом із простими громадянами допомогли вивезти. За що Міноборони не втомлюється дякувати.
Але коли кажуть, що бронежилетів немає у червні – це справді привід розібратися.
Друге. У мене є чітке розуміння, чому ряд осіб відверто розкручує істерику з приводу голих-босих саме зараз.
Для них це останній шанс.
Справа в тому, що В’ячеслав Шаповалов та його люди справді здійснили неслабкий такий подвиг: незважаючи на крики ідіотів та дику протидію Росії, вони змогли вибудувати ритм поставок. Причому у такому вигляді, що накопичувальний ефект від цих поставок створює необхідний запас міцності. Головне – потихеньку розчохлюються вітчизняні виробники.
Якщо не станеться нічого надвидатного, то через півтора місяці тема бронежилетів взагалі зникне. З неї не можна буде вичавити більше ні краплі негативу.
Мій особистий прогноз: якщо нинішній ритм вдасться витримати ще кілька місяців, то за всіма основними позиціями забезпечення буде запас міцності.
Підлість наїздів у тому, що Міноборони неспроможна собі дозволити фотографувати фури з бронежилетами чи склади, щоб показати весь масштаб. Є ризики, на тлі яких крики брехунів не мають жодного значення.
І третє, важливе. Через три місяці війни дещо змінився характер роботи Міноборони. Якщо в перші місяці потрібно було гасити всі пожежі одночасно, то зараз вже багато налаштовано. А це означає – побільшало часу на аналіз. І ось аналіз почав показувати дивовижні речі просто магічного характеру.
З низки історій вже запущено перевірку. А лиходії ж досвідчені, вони здалеку розпізнають лихо. Чує моє серце, що найближчим часом ви почуєте несамовиті крики, як Міноборони когось «дискредитує» або «утискає».
Тож.
Виставляйте простий фільтр. Якщо якась словесна побудова нав’язує вам думку, що Міноборони – це недружнє до армії утворення, то перед вами правильна ознака злого наміру чи омани.
Найгниліше у цій ситуації те, що «пригнічені» паразити прикриваються тими, хто воює і віддає свої життя за країну.
Але нам, як і раніше, своє робити.
Джерело