Історичному поєдинку Фішер – Спаський 50 років. Війна на шахівниці
Автори: Хольгер Ханк, Марина Барановська
1 липня 1972 року у Рейк’явіку відбувся шаховий турнір, що увійшов до історії як поєдинок століття. Американець Боббі Фішер кидає виклик Борису Спаському, а в його особі – СРСР, який десятиліттями домінував у світі шахів.
Де Боббі Фішер? Це питання змусило понервувати глядачів та організаторів “матчу століття”, що проходив 1 липня 1972 року в Національному театрі в Рейк’явіку. Зал заповнений повністю, але одне місце залишається порожнім. Ні Роберта (Боббі) Фішера, учасника із США. І немає ще декого: Гудмундура Торарінсона, голови Ісландської шахової федерації. Сьогодні 82-річний Торарінсон згадує цей день: “Я вів переговори з адвокатом Фішера до останньої хвилини – ми намагалися домовитися про гроші і цілу низку умов”.
Але все марно – від шахового гросмейстера з Нью-Йорка, відомого своїм непередбачуваним характером, не було жодних обіцянок. “Я спізнився на відкриття турніру на 15 хвилин, у мене не було підготовленого мовлення і я не знав, що говорити зі сцени”, – розповідає Торарінсон. І ось, не доходячи буквально метра до сцени, він вирішує йти ва-банк: замість того, щоб повідомити про відмову Фішера від участі у змаганні, він оголошує про початок турніру. “Що б сталося у шаховому світі, якби ми, ісландці, тоді скасували матч?”, – питає сьогодні Торарінсон.
Джентльмен проти генія
Рішення Торарінссона виявилося правильним: “Я знав, що Фішер готувався до цього поєдинку все своє життя”. Після того як британський меценат у найкоротші терміни збільшив призовий фонд до нечуваних на той час 250 000 доларів, Фішер нарешті сів на літак до Рейк’явіка.
Опинившись там, він раптово перетворив сонну ісландську столицю на центр уваги світової преси. “Весь світ був зацікавлений у поєдинку Сходу проти Заходу на шахівниці”, – говорить Торарінссон.
На одному боці був ексцентричний житель Нью-Йорка Боббі Фішер (саме йому належить цитата: “Шахмати – це війна на дошці”), а на іншій – впевнений у собі дружелюбний радянський чемпіон Борис Спаський. “Більшість ісландців на той час хотіли, щоб переміг симпатичний Спаський, – згадує ісландець Хельгі Олафсон, тоді шістнадцятирічний шаховий талант, а згодом гросмейстер: – Спаський був джентльменом”.
Але саме Боббі Фішер забезпечив видовищність турніру. Колишній шаховий вундеркінд протягом літа тримав у напрузі весь шаховий світ. 11 липня він, нарешті, сів за дошку для першої партії – і програв Спаському. Американець не з’явився на другий тур. Його турбував шум у залі та світло – і він підозрював радянську команду у нечесній грі. Фішер відмовився грати другу партію і йому було зараховано поразку. Вибухнув скандал: змагання за звання чемпіона світу з шахів ледь почалося і вже було на межі зриву.
Матч врятував власник видавництва Карла Мая із ФРН
Турнір врятував мешканець ФРН: головний арбітр Лотар Шмід (Lothar Schmid), сам шаховий гросмейстер і власник видавництва Карла Мая в Бамберзі знайшов рішення, яке влаштовувало обидві сторони. Поєдинки були перенесені до задньої кімнати, де зазвичай стояв стіл для настільного тенісу. “Лотар Шмід був відмінним арбітром, – згадує Гудмундур Торарінссон. – Початок третьої гри був легендарним. Шмід просто штовхнув обох гросмейстерів у крісла і крикнув: “Тепер грайте в шахи!”.
І Фішер грав. Третя партія стала переломним моментом у змаганні. Спаський припустився помилок і зазнав несподіваної поразки. З цього моменту Фішер став повновладним господарем шахівниці.
“Для Спаського завжди в першу чергу йшлося про шахи, тому він не відмовлявся грати, незважаючи на витівки Фішера”, – каже Хельгі Олафссон. Ісландець шкодує, що і тоді, і зараз, усі говорять тільки про Боббі Фішера: “Ми забуваємо, яким великим гравцем та спортсменом був Борис Спаський”. Але, на жаль, удача була не на його боці: вигравши 31 серпня 21-ю партію, Фішер достроково здобув перемогу в матчі з рахунком 12,5: 8,5. Перемога стала історичною: десятиліття домінування Радянського Союзу в шахах завершилися. Можливо, США не виграли холодну війну в Рейк’явіку, але вони виграли битву на шахівниці.
Втрата титулу
Але історія чемпіонату світу з шахів 1972 року не завершилася церемонією закриття. Турнір викликав шаховий бум у всьому світі. “Раптом шахи зацікавили всіх, і на них можна було заробляти гроші – навіть якщо ви не з Радянського Союзу”, – каже Хельгі Олафссон.
У наступні роки “матч століття” обростав легендами. Боббі Фішер із тріумфом повернувся до США, але незабаром він перестав виступати в офіційних шахових змаганнях, а захист титулу чемпіона світу у 1975 році не відбувся. Всесвітня шахова федерація визнала неприйнятним список умов, висунутий Фішером. Спроби домовитися з ним виявилися безуспішними, і Фішер був позбавлений титулу чемпіона. Звання було без боротьби присуджено молодому радянському шахісту Анатолію Карпову, який переміг у відбірному циклі.
Після втрати титулу чемпіона світу Боббі Фішер почав вести життя самітника. Довгий час про нього нічого не було чути – але 1992 року, під час війни в Югославії, він виграв неофіційний матч-реванш із Борисом Спаським у Сербії. Змагання визначило подальший хід життя американського гросмейстера: Сербія перебувала під економічними санкціями США, і американська влада розпочала розслідування проти Фішера, видавши ордер на його арешт.
Скандали навколо Фішера
“Фішер вважав себе жертвою переслідування – і, по суті, так воно і було”, – говорить Хельгі Олафсон. За підтримки своїх шанувальників Фішер якийсь час жив у Європі, потім у Південній Азії і привертав до себе увагу дедалі скандальнішими висловлюваннями: він пропагував теорії змови, робив антисемітські та антиамериканські заяви. 2004 року його заарештовували в Японії і ув’язнили в депортаційну в’язницю, де він провів кілька місяців.
Але в Ісландії колишнього чемпіона не забули. У країні створили комітет під керівництвом організатора Кубка світу – 1972 року Гудмундура Торарінссона, мета якого – привезти Боббі Фішера до Ісландії. “Це була суто гуманітарна акція”, – каже Олафсон. Членам комітету вдається переконати міністра закордонних справ Ісландії надати Боббі Фішеру громадянство. З США та Японією було досягнуто домовленості про його від’їзд до Ісландії, і в березні 2005 року Боббі Фішер повертається до Рейк’явіка, міста свого найбільшого тріумфу.
Кінцева станція: Рейк’явік
“Він був зламаний, коли повернувся до Ісландії”, – каже Хельгі Олафсон, який підтримував колишнього чемпіона світу в останні роки його життя та написав про нього книгу. 2008 року здоров’я гросмейстера погіршилося, з’явилися проблеми з нирками.
Фішер, який завжди відрізнявся підозрілістю, і цього разу не довіряє лікарям і відмовляється від лікування. У січні 2008 року Боббі Фішер, на думку багатьох, найкращий шахіст усіх часів, помер у Рейк’явіку. Його квартира, за словами Хельгі Олафсона, досі перебуває в тому ж вигляді, як він залишив її незадовго до смерті.
Книга Хельгі Олафсона “Bobby Fischer Comes Home – Saga of Friendship and Lost Illusions” була опублікована видавництвом “New In Chess” у 2012 році (ISBN: 978-90-5691-381-6).
У 2022 році книгу про поєдинок в Рейк’явіку опублікував Гудмундур Торарінссон: -4).