Хто такий Андрій Костін, якого просувають на посаду генерального прокурора, і які проблеми чекають на Україну та українців

Автор: Михайло Жернаков
громадський активіст, голова правління фундації De JURE, юрист.

Чимало питають останнім часом – чи виконає Україна зобов’язання, взяті на себе перед ЄС, і як влада збирається провести ці 7 пунктів реформ, зокрема в сфері верховенства права.

А ніяк.

Ніяк не збирається.

Точніше, проводити збирається чимало, і вже проводить. Але не реформи, а їх повну протилежність. А  продаватиме все це Заходу вона під соусом “ми от який робимо прогрес, не все, звісно, виходить, але ви ж розумієте – війна”.

Скажу чесно – я тримався скільки міг. Але я вже дуже втомився знаходити цьому всьому виправдання, щоб “зберігати єдність”. Бо зберігати єдність з тим, що відбувається останнім часом у цій сфері – це просто шкодити країні.

Мало того цирку, що відбувається з САП.

Мало того концентрації всього і вся в руках Татарова.

Завтра першими в порядку денному ВР на 12:00 стоять два кадрові питання.

Перше – про призначення Генпрокурором Андрія Костіна.

Пан Андрій – голова комітету ВР з правової політики, який щосили на цій посаді блокував судову реформу. Зокрема, за 15+ місяців він ні разу не поставив навіть в порядок денний невідкладний президентський законопроєкт про ліквідацію ОАСК, який в перші дні повномасштабного вторгнення майже повернув в крісло Президента Януковича.

А ще пан Андрій вилетів з того самого конкурсу на посаду голови САП, бо не отримав рекомендації незалежних міжнародних експертів через проблеми з доброчесністю. За законом голова САП є заступником Генпрокурора. Так що виходить, що людину, яка на думку міжнародних експертів посаді заступника ГП не відповідає, завтра призначать Генпрокурором.

За які такі заслуги? Кажуть, пан Андрій є кумом іншого пана Андрія – Єрмака. Буквально.

Друге питання – призначення на посаду судді КСУ народної депутатки Ольги Совгирі.

Це взагалі прямо суперечить нашим домовленостям з ЄС.

В першому ж пункті з семи в рішенні Еврокомісії про наше кандидатство міститься зобов’язання “впровадження законодавства щодо процедури відбору суддів КСУ… на основі оцінки їх доброчесності та професійних навичок, відповідно до рекомендацій Венеційської комісії”.

А висновок Венеційки щодо добору суддів КСУ чорним по білому пише: не має бути ніяких призначень на посади суддів ДО запровадження цього конкурсного добору (щоб не продовжувати практику політичної залежності суддів, яка є основним джерелом проблем у КСУ). Висновок, до речі, ухвалений ще у 2020 році на запит Президента Зеленського після рішення КСУ про скасування е-декларування, про яке Секретар РНБО Данілов казав, що тоді суддями керують прямо з РФ.

Венеційка ще двічі з тих пір наголошувала в своїх рішеннях на необхідності запровадження конкурсу. Влада за той час конкурс, звісно, так і не запровадила. Але вже встигла призначити ТРЬОХ суддів КСУ всупереч цій рекомендації.

І завтра, скоріше за все, призначить четверту. І одночасно першу – після рішення Єврокомісії та Євроради про надання нам статусу кандидата. Обидва рішення, до речі, говорять про те, що не тільки переговорів про вступ (початку реальної інтеграції до ЄС) без виконання цих зобов’язаннь не буде. А й статус кандидата можуть відкликати без прогресу в реформах.

А наразі в цій сфері не те що прогресу немає, а робиться все просто з точністю до навпаки.

Це також щоб у майбутньому не виникали цікаві питання типу “фон дер Ляєн, чому ми ще не в ЄС?”. От чому.

P.S. До речі, пані Ольго, як вам взагалі в такий спосіб і в такий час отримувати таку посаду? Нічого не заважає?

Джерело: novynarnia.com