Каналізація в будинку своїми руками. Найпростіша схема, порядок виконання робіт

Каналізація – одне з благ цивілізації та неодмінний атрибут сучасного будинку, за допомогою якого із приміщення відводиться використана вода. У нашій статті ми розглянемо приклад самостійного облаштування каналізації у приватному будинку, взявши за зразок стандартний набір – умивальник, кухонна мийка та пральна машина.

Вибираємо труби

Перш ніж приступити до роботи, необхідно розібратися, з чого складається каналізація заміського будинку, з яких елементів. Умовно, всю систему можна поділити на три частини – внутрішня, яка розташована безпосередньо в будинку, зовнішня, яка знаходиться на вулиці і третя, місце, де буде збиратися використана вода – ємність для збору або вигрібна яма.

Незважаючи на досить широкий вибір різних каналізаційних труб, найоптимальніший варіант – пластикові труби. І на це є кілька причин – доступна ціна, легкість монтажу та заміни за потреби, довговічність. Саме з таких труб і складатиметься наша каналізація.

Для більшої зручності та простоти в роботі, ми будемо використовувати труби різної довжини та діаметру, а також, залежно від призначення, та різної товщини стінок. Що стосується довжини, то ми використовуватимемо труби довжиною від 15 см до 4 м і діаметра – 50 – 100 мм. Купуючи труби, слід звернути особливу увагу на наявність кілець ущільнювачів з гуми, які повинні бути встановлені в розтрубах труб. Без них вся робота піде нанівець.

Давайте розберемо, що нам знадобиться для побудови своєї каналізаційної системи. Найголовніший і наймасовіший елемент – труби для каналізації (рис.1), які власне формують систему. Для зовнішнього використання необхідно вибирати труби із товщиною стінок 3 мм, для внутрішнього використання достатньо товщини 2 мм. Також варто звернути увагу на якість поверхні, бажано щоб на ній не було дефектів та опуклостей, адже з часом вони можуть перетворитися на дірки.

рисунок 1
Рис.1

Відведення каналізаційних труб (рис.2) використовують для того, щоб змінити напрямок магістралі. З одного боку відведення йде розтруб з кільцем ущільнювача для з’єднання, з іншого боку – звичайна труба зі знятою фаскою для зручнішого з’єднання. Кут відведення може бути різним, вибір залежить від конкретної ситуації.

рисунок 2
Рис.2

Трійник для каналізаційних труб (рис.3), використовується для додавання зливних точок або розгалуження системи. Варіантів трійників велика кількість, вибір конкретного виду залежить від умов роботи та необхідності.

необходимости.

рисунок 3
Рис.3

Ревізія труб (рис.4), що використовується для виконання профілактичних робіт у каналізації. Встановлюється кожному згині системи, крім ситуацій, коли до повороту є прямий доступ.

Заглушка для розтруба (рис.4,) використовується для закриття непотрібних відгалужень труб.

Кріплення труби (рис.4), використовується для закріплення труби.

Перехідник (редуктор) (рис.4), що використовується при з’єднанні труб різного діаметру.

рисунок 4
Рис.4

Зовнішні роботи

Розібравшись із основними елементами, можна переходити безпосередньо до процесу створення каналізації. Пристрій каналізації в будинку складається з декількох етапів. Початковий етап – зовнішні роботи, етап досить складний та трудомісткий. Тут доведеться прокопати траншеї під каналізаційні труби, а також вигрібну яму. Щоб уникнути зайвої роботи, і згодом не переробляти зроблене, необхідно все продумати заздалегідь, визначившись з розташуванням зливної ями, місцем проходження труб, а також місцем їх введення в будинок.

Вибравши місце виведення труби з будинку, починайте рити траншею, дотримуючись нахилу не менше 1 см на метр траншеї. Глибина траншеї залежить від кліматичних умов вашої місцевості і в середньому становить від 70 до 120 см. Також на глибину траншеї впливає і температура води, що виходить.

Якщо рідина буде нагріта хоча б до 15 градусів (а наявність пральної машини в будинку говорить про те, що температура буде і вище), то допускається глибина близько 50 см. Якщо ж немає можливості прокласти труби на достатній глибині, їх можна утеплити. Для цього можна використовувати поролонову насадку на труби, укривши їх зверху шаром пінопласту, товщиною 2 – 4 см. Цього буде більш ніж достатньо для запобігання промерзанню труб навіть під час сильних морозів. І не варто забувати, що періодичний спуск теплої або гарячої води також допоможе уникнути проблем із замерзанням, і, як наслідок, із застоюванням води в трубах.

Що стосується глибини на вході труби у вигрібну яму або септик, то вона повинна становити близько 100 см. Ширина траншеї не має принципового значення, найголовніше, щоб у ній було зручно працювати (рис. 5).

рисунок 5
Рис.5

Прораховуючи глибину траншеї, пам’ятайте, що на дно необхідно покласти піщану подушку товщиною 10-15 см, яка убереже труби від пошкоджень.

По закінченні земляних робіт необхідно за допомогою спеціального інструменту зробити отвір для входу труби в будинок. Такий отвір проходить на рівні фундаменту і по діаметру має бути трохи більшим за діаметр труби. Але не варто особливо старатися, занадто великий отвір зовсім не потрібний.

Влаштування каналізаційного колектора

Виконавши земляні роботи в плані копання траншей, переходимо до наступного, ще більш складного та об’ємного етапу – копання та облаштування колектора. На даний момент існує кілька різних видів колекторів, кожен з яких має свої переваги, але ми зупинимося на варіанті септик. Даний варіант – оптимальне рішення в ситуації, коли потрібна проста і недорога, але при цьому ефективна система, яка до того ж практично не потребує обслуговування. Чищення такої споруди проводиться дуже рідко – один раз на кілька років.

Суть роботи септика дуже проста. Стічні води потрапляють у відстійник, розкладаються у ньому і надходять у колодязь для фільтрації як води, у якій перебуває мінімальне число органіки і шкідливих токсинів. Те, що потрібне для приватного будинку.

Пристрій септика виконується за такою схемою:

Для початку риється котлован, обсяг якого залежить від запланованої добової норми стічних вод, який залежить від кількості членів сім’ї. Наприклад, для сім’ї з трьох осіб приблизний добовий обсяг витрати води становить близько 8 кубічних метрів.

Сам котлован ділиться на дві секції – відстійника та фільтраційного колодязя. Якщо для влаштування септика будуть використані бетонні кільця, необхідно опустити їх в колодязь, сформувавши з них обидві секції. Якщо ж кілець немає, то елементи септика робляться за допомогою опалубки та подальшого заливання конструкції бетоном.

Дно відстійника бетонується, а на дно другої секції септика укладається дренаж, у ролі якого може виступати гравій або галька. Дві секції з’єднуються між собою переливною трубою, зверху все закривається надійною кришкою, в якій має бути невеликий отвір для вентиляції. Все, септик готовий.

рисунок 6

Укладання труб

Після цього можна переходити безпосередньо до укладання труб. Існує кілька технологій укладання – від нижньої точки магістралі, від верхньої точки і т.д., але в даній ситуації, враховуючи, що робота ведеться не професіоналами, доцільніше виконувати укладання частинами, спочатку зовнішня частина системи, потім внутрішня, з наступним з’єднанням магістралі .

Отже, приступаємо до укладання зовнішньої частини системи. Автономна каналізація приватного будинку досить проста в монтажі багато в чому завдяки зручній конструкції труб. Перша труба укладається таким чином, щоб вона сантиметрів на 30 входила до вигрібної ями, а розтруб труби був направлений від ями.

Монтаж магістралі виконується так – труба вставляється в розтруб наступної труби, спочатку до упору, а потім витягується на кілька міліметрів, що дозволяє створити тепловий зазор. Перш ніж укладати труби слід перевірити наявність гумових ущільнювальних кілець у трубах. При установці системи необхідно стежити за тим, щоб ці кільця не виходили зі своїх посадкових місць. Також варто стежити і за тим, щоб труби не мали просідання стосовно один одного, це призведе до порушення герметизації на стиках.

Труби мають стандартний розмір, але за потреби можна відрізати трубу будь-якого розміру, використовуючи ножівку або болгарку. Але, і це дуже важливо, обрізавши шматок труби потрібного розміру, не забудьте напилком або наждаком зробити фаску по краю, з того боку, де труба входитиме в розтруб. Якщо цього не зробити, гострий край труби може пошкодити кільце ущільнювача, що призведе до порушення герметизації, і як наслідок, протікання системи.

Як бачите, все досить просто, і сам монтаж не займає багато часу. Головне, не поспішати та бути уважним протягом усього робочого процесу.

рисунок 7

Внутрішні роботи та монтаж системи

Проводячи каналізацію в будинку після виконання зовнішніх робіт, можна переходити до робіт внутрішнім. Монтаж каналізації у будинку починається з планування. Для початку необхідно скласти схему каналізації в будинку та локалізувати майбутні зливні точки. Розведення каналізації у будинку великою мірою залежить від розташування її об’єктів, отже, визначившись із розстановкою, ми можемо рухатися далі.

Прокладаючи труби всередині приміщення, необхідно, як і при зовнішніх роботах, робити невеликий ухил приблизно 20 мм на метр труби. Оскільки на даному етапі ми обходимося без установки унітазу, нам достатньо використовувати труби діаметром 50 мм. При монтажі та підключенні унітазу діаметр труб повинен становити 100 мм.

Процес монтажу труб усередині приміщення нічим не відрізняється від проведення робіт зовні, який було описано трохи вище.

При проведенні внутрішніх робіт в обов’язковому порядку необхідно встановити в систему гідрозатвор, який є невеликою ділянкою труби, вигнутою коліном, в якому знаходиться вода. Його наявність дозволить запобігти появі в будинку неприємного запаху з каналізації.

Для закріплення труби можна використовувати спеціальні кріплення. Але не варто встановлювати їх попередньо, краще використовувати їх при необхідності.

Після установки труб у приміщенні, виконується виведення назовні та з’єднання із зовнішньою частиною системи. Отвір у фундаменті можна закласти за допомогою монтажної піни та штукатурки.

рисунок 8

Заключний етап робіт

Уклавши труби, можна переходити до засипання траншей. Але для початку, необхідно з боків труб та зверху, покласти невелику подушку з піску, злегка втрамбувавши її. Така подушка запобігає пошкодженню труб. А вже після її укладання можна сміливо засипати траншеї землею, періодично її утрамбовуючи.

Не поспішайте забирати землю, яка залишиться після засипання. Земля в траншеях з часом осяде, ось тут і знадобиться частина землі, що залишилася.

У цьому процес створення каналізації своїми руками вважатиметься закінченим. Даний варіант є найпростішим, без насоса для каналізації та інших технічних вишукувань, але при цьому є досить ефективним, чудово справляючись зі своїми обов’язками – відведенням використаної води з дому. До того ж, завдяки своїй простоті, монтаж такої каналізації не викликає особливих проблем та й вартість її доступна для кожного.

Джерело: recn.ru