Створюємо оригінальні та довговічні садові доріжки власноруч і не дорого

Маючи садову чи дачну ділянку, справжній господар прагне облагородити вкладаючи душу. Садові доріжки – не виключення, адже вони при правильному підході, вони можуть створювати елемент вишуканості і затишку. Тому сьогодні ми розвіємо міф про те, що це неможливо зробити своїми руками з малими витратами.

Вибір підручних матеріалів досить широкий. Варто лише включити фантазію, розпланувати шлях на папері і приступити до втілення своєї мрії.

Пише handiwork.info

Як спроектувати доріжки на папері

На плані ділянки слід визначити напрямок і необхідну кількість доріжок. Зазвичай центральною точкою відліку вибирається житловий будинок. При цьому доріжки повинні розходитися до підсобних будівель, дитячого майданчика, місць відпочинку, і звісно, до виходу.

Проектуючи тип і профіль, рекомендується враховувати різний стиль будівництва:

  • При геометричному стилі садові доріжки відрізняються прямолінійними фігурами. У розміщенні видно певний порядок і симетрію.
  • Ландшафтний стиль відзначається неправильними вигнутими формами, плавними поворотами.
  • Змішаний профіль використовує обидва стилі.

Визначившись з розташуванням, слід розрахувати ширину садових стежок: Для піших прогулянок достатньо 1,5 м ширини. Під’їзд до гаражу розраховується, виходячи з розміру автотранспорту, плюс 0,5 м. При будівництві враховується додаткове навантаження на покриття. Садові другорядні шляхи плануються шириною до 1 метра.

Щоб зробити зручним пересування по ділянці, необхідно обладнати додаткові шляхи, що перетинають основні напрямки.

Розмітка доріжок на місцевості

Планування на папері не враховує наявність дерев, зростаючих квітів або просто не викорчуваного пенька на передбачуваному шляху. Розмітка на місцевості допомагає прокласти доріжку враховуючи ці нюанси.

При роботі слід враховувати наступні правила:

  • Обов’язково необхідно підготувати основу доріжки (вирити траншею для шару піску або щебеню).
  • Глибина ями залежить від матеріалу, яким буде моститься стежка.
  • Полотно повинно трохи підніматися над рівнем ґрунту (5-6 см).
  • Щоб осадові води не накопичувалися на поверхні полотна, робиться ухил від центру до країв (15-20°).
  • Якщо матеріал стежки сипучий, бажано обладнання бордюри.

Найпростіший варіант розмітки — із врахуванням захисту на майбутнє шляхом вбиття в грунт кілочків на відстані 2-3 м. При цьому вигнутий контур вимагає більшої частоти. Кілочки з’єднують шнуром. Друга сторона доріжки оформляється також, фіксуючи задану ширину шляху рейкою з нанесеними значеннями.

Рекомендовано дотримуватися напрям від входу на дільницю до будинку. Спочатку розмічають основні доріжки, потім — другорядні.

Підготовка основи під садову доріжку

Найбільш сприятливий період для викладання садових стежок — тепла пору року (травень — вересень).

По розміченій площі необхідно зняти шар ґрунту з дерном. В залежності від висоти матеріалу для мощення, виривають котлован глибиною 10-15 см, перевіряючи, щоб не заважали роботі коріння дерев, камені.

Площа траншеї ретельно утрамбовується. З боків встановлюється дерев’яний, металевий, пластиковий обмежувач, щоб зберегти рівним край стежки. Перед закінченням роботи додаткове огородження прибирають.

Насипається шар піску або іншої основи, добре змочується і трамбується. Верхнє покриття рекомендується також змочувати водою перед мощенням.

Доріжки для заміської ділянки

Щоб визначитися з вибором матеріалу для влаштування доріжки в саду, необхідно розглянути декілька прийнятних варіантів благоустрою території.

Цегла

Доріжка з цегли володіє підвищеною довговічністю, красиво виглядає, порівняно недорого коштує. Завдання спрощується, якщо є сировина після демонтажу цегляної будівлі.

Розмітку ширини роблять, щоб вміщалися цілі цеглина, враховуючи бордюрні обмежувачі. Доріжку облямовують опалубкою з дощок. В середині контуру пісок розрівнюється будівельним правилом, утрамбовуючи верхній шар.

Бордюрні цеглини, поставлені на ребро, забиваються гумовим молотком в пісок до половини. При цьому рекомендується витримувати однакове по висоті огородження. Якщо опалубку не використовувати, то крайні цеглинки необхідно зафіксувати цементним розчином. По боках забиваються штирі з арматури, щоб деталі в процесі експлуатації не роз’їжджалися в сторони. Потім краї оформляються утрамбованим щебенем.

В середині цеглини можуть укладатися на ребро або плазом. Бажано міняти напрям через 2 ряди (вздовж і поперек). Щілинки між ними заповнюються піском:

  • Насипати матеріал поверх покладеної цегли.
  • Розмести віником або мітлою сипучу речовину, заповнюючи щілини.
  • Залишки видалити з поверхні.

Щоб поверхня доріжки зберігала гарний вигляд і довше використовувалася, її обробляють спеціальною проникаючою грунтовкою для зовнішніх робіт. Після висихання поверхню покривають лаком, призначеним для роботи під відкритим небом.

Останній штрих — прибирають опалубку, підсипаючи і утрамбовувавши щебінь по краях стежки.

Кругляк

Красиво і оригінально виглядають доріжки в саду, вимощені невисокими пеньками розпиляних дерев. До того ж, це екологічно чистий матеріал.

Рекомендована висота чурок — 15-25 см, при цьому деревина з твердих порід вимагає меншого розміру. Заготовки необхідні однакового розміру — з перпендикулярної верхнею і нижньою площиною. Діаметр чурок допускається різний, щоб заповнювати проміжки між великими частинами.

Попередньо деревину необхідно гарненько висушити в провітрюваному місці, обідравши кору. Всі заготовки слід обробити антисептичним препаратом, щоб уникнути гниття і пошкодження комахами шкідниками.

Перед мощенням доріжок нижню частину чурок покривають бітумом, який захищає від зайвої вологи. Тонкі чурочки можна обробити за допомогою пластикових пляшок:

  • У пляшки місткістю 1-3 літра обрізається скошений до пробки верх.
  • Поліно поміщається всередину пластикового циліндра.
  • Провадиться обережна нагрівання пляшки відкритим вогнем, не допускаючи загоряння.
  • Пластикова оболонка стискається, щільно обертаючи низ чурки міцною плівкою.

Глибина траншеї необхідна 30 см, дно ями слід максимально вирівняти і покрити целофановою плівкою підвищеної щільності. Зверху насипається і розрівнюється шар щебінки, поверх якої засипається і утрамбовується піщаний пласт. Площа траншеї заповнюється чурками, поставленими впритул один до одного. Заповнюється весь простір ями. Порожнечі між пеньками засипають піском з дрібним щебенем, поливаючи суміш водою.

Полотно готової доріжки додатково утрамбовують.

Кругла річкова галька

Плоскі округлі камінці різного розміру, зібрані біля річки — відмінний, довговічний, безкоштовний матеріал для облаштування доріжок в саду. Великі за розміром камені укладають плиском, вибираючи найбільш підходящу плоску частину для оформлення верху стежки.

Дрібну гальку однакового розміру ставлять на ребро, викладаючи за попереднім ескізом, хитромудрі круглі фігури, оточені кам’яними контурами квадратів.

Основа стежки оформляється шаром цементного розчину, із співвідношенням піску і цементу 3:1, в який вдавлюються камінчики. Оскільки розчин швидко застигає, рекомендується робити роботу поступово, невеликими ділянками.

Потрібно постійно звіряти горизонтальність стежки будівельним рівнем, при цьому допускається невелика кривизна від центру до країв. Обрамляється доріжка бордюрним каменем.

Кожну готову ділянку зволожують чистою водою, підсипаючи пісок до заповнення простору між деталями.

Бетон

Підвищеним якістю і довговічністю відрізняються доріжки з бетону. Можна просто залити цементним розчином простір між бордюрами, або викласти стежку красивими саморобними плитами різної форми.

Встановлення обмежувача проводиться на ущільнений піщаний насип, щоб висота огорожі стала вище покриття на 7-10 см. При цьому витримується рівність конструкції по горизонтальному рівні. Зміцнюють кам’яний бордюр з внутрішньої сторони забитими на глибину 30 см металевими штирями, при загальній довжині прута 35 см. Якщо грунт сипучий, проводиться фіксація також і з зовнішнього боку.


Порядок роботи: Вирити котлован глибиною 30 см, вирівняти та утрамбувати основу, зробивши ухил від центру до боків 3°.Обмежити доріжку по ширині опалубкою або кам’яним бордюром.Насипати шар щебеню з фракцією 2-4 см, висота якого після трамбування становить 5-6 см.

Покрити піщаним пластом (4-5 см).

Зверху покласти армуючу сітку, сітку рабицю або інші металеві компоненти, які збільшують жорсткість бетонної полотна.

Приготувати розчин з 1 частини цементу (М400), 4 частин щебеню, 2 частин чистого піску. Допускається не більше 10% домішок в дрібному піску, 2% — у великому. Слід враховувати, що домішки (пил, глина, залишки рослинності або комах) знижують якість бетонного покриття, так як сприяють утворенню пустот всередині.

Залити розчин у котлован, розрівняти вібруючими рухами шпателя верхній шар. При необхідності вирівняти поверхню правилом.

Щоб шар став однорідним, рекомендується проткнути бетон в декількох місцях арматурним стрижнем.Накрити поверхню целофановою плівкою, оберігаючи доріжку від розтріскування. При цьому рекомендується 3-4 дні змочувати площину водою під плівкою.


Повне дозрівання бетонного покриття відбувається за 28 днів, протягом яких експлуатувати конструкцію не рекомендується. Щоб прикрасити майбутню стежку, можна втиснути в незатверділий повністю шар кольорові скельця, річкові або морські черепашки, шматочки різнокольорових камінців.

Рельєфний малюнок (штрихи, відбитки, борозенки) зменшують ковзання після дощу. Штучно зістарити поверхню допоможе додавання в розчин молока або кефіру. Доданий колір в бетонний розчин може надає доріжці різне забарвлення.

Кришки

Простір для фантазії господаря відкривається при використанні кришечок з-під пластикових пляшок в якості матеріалу для садової доріжки. Єдина складність — знайти відразу потрібну кількість, але складати різнобарвний настил можна і потроху. До того ж, збір кришок сприяє очищенню навколишнього середовища від сміття.

Оформити доріжку можна, вкопавши, як бордюр, пляшки однієї ємності шийкою вниз. Різнобарвна огорожа досить красиво виглядає в променях сонця. До того ж, пластиковий матеріал не руйнується тривалий час, не травмує ступні дорослих або дітей.

Збірка дорожнього орнаменту:Розжарити на вогні кінчик шила з дерев’яною рукояткою.Проколоти з бічної сторони кришки 6 отворів, розташовуючи їх на однаковій відстані і на однаковій висоті.Втягати в циганську голку рибальську волосінь і скріплювати кришки між собою, продевая голку в отримані отвори.Підготовлені елементи з’єднати між собою, щоб вийшла доріжка необхідної ширини.

Підготовлене під стежку місце слід ретельно і рясно обробити засобом для видалення бур’янів. Зверху укладається полотно з кришок, яке злегка простукується гумовим молотком. На зиму доріжку можна прибирати, зберігаючи виріб в сараї.

«Садовий паркет»

Збірна конструкція з натурального дерева, обробленого спеціальними хімічними засобами від псування — досить дорогий паркет для доріжок в саду. Тому випускається дешевий імітатор з пластику. При цьому можна підібрати практично будь-який малюнок «деревини». Виріб по зовнішньому оформленню важко відрізнити від справжнього природного матеріалу, а довговічність пластмасового паркету набагато вище.

Збирається конструкція швидко, так як з зворотнього боку є спеціальні пристосування, які скріплюють елементи. Порядок укладання визначається відповідно за власним бажанням.

Щоб знайти відповідний матеріал для облаштування дачної ділянки, варто враховувати свої сили, кмітливість, фінансове становище. Не треба боятися труднощів, облагороджуючи ділянку. Витрачені зусилля окупляться комфортом і гарним настроєм.