Важко повторити сьогодні. Археологи приголомшені інженерним відкриттям у Петрі (фото)
Як зазначають вчені, головна причина через яку процвітала Петра — вміння напівкочового семітського народу набатеїв керувати дефіцитним ресурсом води.
Петра — знаменитий археологічний об’єкт, розташований у пустелі у південно-західній частині Йордану та оточений скелястими пустельними каньйонами та горами.
Колись він був жвавим центром політики, культури та економіки і був одним із, якщо не найважливішим стародавнім дорожнім пунктом регіону, на якому зупинялися торговці під час своїх подорожей.
Цей район був заселений щонайменше з 7 000 року до н.е. А коли в Петру в IV столітті переселилися набатеї – напівкочовий семітський народ, місто досягло свого повного розквіту. Але що вражає дослідників найбільше, це водопровідна і дренажна система міста.
“Петра процвітала завдяки вмінню набатеїв керувати дефіцитним ресурсом води. Набатейська система зберігання та зрошення була неймовірним дивом інженерної думки, складною мережею цистерн, гребель і каналів, що використовують воду з джерел пустелі та 10-сантиметрових річних опадів для підтримки круглорічного водопостачання” , – розповіли вчені.
Петра розташована у кліматично несприятливому місці. Вирізаний у вузькому каньйоні під назвою Ель-Сік, пустельний ландшафт огортає будівлі, а температура часто досягає 42 ° C і більше, при цьому поблизу немає жодного джерела води. Але вважається, що в період свого розквіту в Петрі проживало 30 000 чоловік, незважаючи на те, що місцевих водних ресурсів було достатньо лише для двох-трьох тисяч людей.
Як зазначив геолог Томас Парадайз з Університету Арканзасу, у XXI столітті нам було б досить важко створити місто, яке було б настільки стійке.
“Те, що вони змогли змінити ландшафт відповідно до своїх потреб, свідчить про стійкість набатеїв та їх винахідливість”, – додали вчені.
Система, створена набатеями, починається на вершинах пагорбів, де десятки резервуарів, розташованих навколо міського ландшафту, вловлюють та зберігають кожну краплину зимового дощу.
На найвищому місці в долині була розміщена цистерна, яка могла збирати воду з усієї площі вершини, що стікає в Петру за величезним переплетенням каналів. У тих місцях, де мала протікати вода, вчені знайшли зламані теракотові труби. Вони дуже схожі на ті ж самі теракотові труби, які ми використовуємо по всій планеті через дві тисячі років.
Дослідження системи водопостачання показало, що вона забезпечувала Петру 45 мільйонами л води на день — достатньо задоволення всіх побутових і сільськогосподарських потреб міста.