Ветеринар із Харкова, яка прямо на вулиці зашила чоловікові розірваний уламком ракети живіт, не вважає це подвигом
-Та ну, який я герой? – каже Люда телефоном, – просто треба було щось робити.
Щось робити – це зашити незнайомій людині розірваний уламком ракети живіт. Прямо на вулиці.
Люда – ветеринар. Того дня вона вийшла з дому, щоб передати колегам “гуманітарку” – корм для бездомних тварин.
Харків, район стадіону “Кіровець”.
– Ракета вибухнула метрів за 200,– розповідає Люда,– ми з Дімою впали на землю, а за хвилину почули крики і побігли туди.
В епіцентрі вибуху лежали двоє чоловіків. Люда кинулася до першого і помітила характерні ознаки перелому хребта – синці під очима та за вухами. Каже, миттєво згадала перший курс інституту – чіпати цю людину в жодному разі не можна. У другого чоловіка з-під куртки текла кров, розстебнула, а там нутрощі назовні.
У швидкій сказали, що швидко приїхати не зможуть, Люда набрала номер знайомого хірурга. -Ший судини, терміново! – закричав хірург, – Будь-яким способом зупиняй кров. Поки друг Діма бігав до Люди додому за медичною валізкою, в якій були затискачі, спеціальні нитки та голки, Люда тримала людські судини черевної порожнини руками. – Я йому повторювала “Не вмирай, потерпи, потерпи, потерпи” – ось і весь наркоз. Чоловік не кричав, чи був у шоці, чи непритомний. – Мені здавалося, що це триває години три, – зізнається сьогодні Люда, – насправді все зайняло чотири хвилини. Коли нарешті приїхала “швидка”, дівчину запитали: “Ви медик?” Незручно, звичайно, каже мені Люда, але я сказала “так”. – Ні, ну якщо у моєму дипломі “лікар ветеринарної медицини” прикрити рукою останні два слова, то й не збрехала зовсім. Сьогодні Люда вже може сміятися. Після цієї історії її дві доби трясло, нудило та рвало. Без зупинки. А потім вона знову і знову набирала номер невідкладної допомоги.
Пацієнти з Камишева, як вони? Люда розповідає, що після шоку з’явилася дика тривога – занесла інфекцію, не та посудина пережила, щось не те зробила, убила… На восьмий раз чергова в лікарні попросила її більше не дзвонити – “дістала”. Обидва пацієнти живі, стан стабільний. Люда знає тільки, що одного звуть Сашко, а другого Назар. Але хто з них хто не знає.
Загалом, Сашко – Назар, якщо дівчина колись у серцях обкличе тебе козлом або кобелем, не сперечайся. Бо таки так – життя тобі врятував ветеринар.
І ще про Люду.
Вона залишається в Харкові під обстрілами, бо має двох собак і чотирьох котів.
Вона не може їздити на екстрені виклики до тварин тому, що має восьмирічну доньку одну вдома.
Тому останнім часом Люда заробляла життя в’язанням. Светри, кардигани, сукні. В’язала на спеціальній машинці. Каже, навчилася та захопилася ще у декреті.
Днями ця машина зламалася. Вона була стара і запчастини від неї рідкісні та дорогі. Люда дуже засмутилася.
І ось я подумала, раптом у когось є в’язальна машинка для Люди-ветеринара з Харкова, яка жодного подвигу не здійснила, просто зашила незнайомій людині розірваний уламком ракети живіт. Прямо на вулиці.
UPD. В’язальна машинка для Люди знайшлася через 17 хвилин після публікації, низький уклін Зої Бірюковій Люблю вас, люди.